Рішення № 42786408, 11.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/14030/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Фізичної особи - підприємця Вензик Лесі Євгенівни

про стягнення заборгованості в розмірі 31 957,94 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

Суддя Бондарчук В.В.

Суддя Князьков В.В.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В., за довіреністю

від відповідача: Вензик Л.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Вензик Лесі Євгенівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 31 957,94 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/14030/14, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/14030/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/14030/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/14030/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/14030/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.

У судове засідання 08.10.2014 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 08.10.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14030/14, розгляд справи було відкладено на 29.10.2014 р.

У судове засідання 29.10.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 29.10.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 29.10.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 29.10.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14030/14, розгляд справи було відкладено на 12.11.2014 р.

11.11.2014 р. відповідачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

У судове засідання 12.11.2014 р. представник позивача та відповідач з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у даній справі було призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. провадження у справі № 910/14030/14 було зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

29.12.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/14030/14 без висновку експерта, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. поновлено провадження у справі № 910/14030/14, призначено колегіальний розгляд справи № 910/14030/14 у складі трьох суддів, матеріали справи № 910/14030/14 передано керівництву суду для визначення складу суду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.01.2015 р., розгляд справи № 910/14030/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., судді Бондарчук В.В., Князьков В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. справу № 910/14030/14 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., судді Бондарчук В.В., Князьков В.В., розгляд справи призначено на 11.02.2015 р.

10.02.2015 р. представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2015 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2011 р. Фізичною особою - підприємцем Вензик Лесею Євгенівною (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач), як банком.

За приписами п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.2.1.1 Умов банк зобов'язався обслуговувати кредитний ліміт на поточному рахунку клієнта в порядку, передбаченому даним розділом Умов.

В свою чергу, пунктами 3.18.2.2.1, 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 Умов передбачено, що клієнт зобов'язаний використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1 даного розділу Умов, сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, згідно з п. п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 погашати кредит, отриманий в рамках встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 Умов.

Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Датою завершення періоду безперервного користування кредитними коштами вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Умовами виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Умов в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Умовами виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 17 413,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 17 413,01 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своєму позові зазначає про те, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101,20 грн. та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 2 210,45 грн.

Відповідно до п. 3.18.5.2 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 3.18.2.2.9, 3.18.2.2.10, 3.18.2.2.13, 3.18.4.11, 3.18.7.1, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2 % від суми отриманого кредиту.

Судом досліджено розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, та банківські виписки по особовому рахунку відповідача, та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101,20 грн. та заборгованості по сплаті комісії в розмірі 2 210,45 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідачем було подано письмовий відзив на позов, в якому останній зазначає суду про недоведеність позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, так як судом було встановлено, що підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов, разом складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та банком.

Крім того, відповідач користувався кредитними коштами, так як банком було підтверджено їх надання відповідачеві, що означає, що відповідач фактично погодився на умови банку про видачу і користування кредитом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

З огляду на вищенаведене, надання банком банківського кредиту не є односторонньою дією лише з боку банку, оскільки має місце фактичне користування відповідачем наданим позивачем кредитом, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був фактично позбавлений права на ознайомлення з умовами користування кредитом. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, проте зазначені доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, які є належними доказами, в розумінні статті 34 ГПК України.

Відповідач у своєму відзиві зазначає суду про те, що банком було безпідставно підвищено проценту ставку до 50%, у зв'язку із неповерненням відповідачем кредитних коштів.

Проте, доводи відповідача не відповідають дійсності, так як відповідно до Умов, а саме п. 3.18.4.1.3, в разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати завершення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати завершення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає суду про те, що банк навмисно не звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості з метою її збільшення.

Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачена можливість сторін застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, що означає, що досудовий спосіб врегулювання спору є правом особи, а не її обов'язком.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та приписами чинного законодавства України.

Крім основної суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в загальному розмірі 3 233,28 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбаченого п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано розмір пені.

Відповідач у своєму письмовому відзиві просить суд зменшити розмір неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суд, враховуючи приписи вищезазначених статей Цивільного та Господарського кодексів, не вбачає підстав для зменшення розміру пені, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за Угодою по поверненню позивачу кредиту та сплати відсотків за його користування, а також поведінку відповідача щодо невжиття ним заходів до виконання зобов'язання. Більше того, розмір стягуваної пені є значно меншим, а ніж розмір заборгованості по кредиту та сплаті відсотків.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 3 233,28 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості та пені в загальному розмірі 31 957,94 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вензик Лесі Євгенівни (10001, м. Київ, пров. Волго-Донський, буд. 5/2, кв. 78; ідентифікаційний номер картки платника податків: 2901215626) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 17 413 (сімнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 01 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101 (дев'ять тисяч сто одна) грн. 20 коп., пеню в розмірі 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 28 коп., заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом в розмірі 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя В.В. Бондарчук

Суддя В.В. Князьков