Ухвала суду № 42786237, 19.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 804/19338/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі №804/19338/14 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за участю третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014р. Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови від 06.11.2014 року про стягнення виконавчого збору в сумі 1 675,64 грн. у виконавчому провадженні ВП № 43214702, а також визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства, в той час як пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України визначено, що такі справи підсудні саме адміністративному суду та розглядаються за правилами КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. від 07.05.2014 року було відкрито виконавче провадження ВП №43214702 з виконання виконавчого листа №2/180/560/13, виданого 30.04.2014 року

Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

06.11.2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. винесено постанову ВП №43214702 про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64грн. за невиконання боржником виконавчого листа у встановлений строк.

Саме вказана постанова від 06.11.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції і цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця від 06.11.2014 р. про стягнення виконавчого збору не виділялася в окреме провадження від виконавчого провадження ВП № 43214702.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.

У відповідності до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010 року, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» є боржником у виконавчому провадженні ВП №43214702, тобто стороною вказаного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі. В межах цього ж виконавчого провадження відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору.

При цьому, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є окремими самостійними виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010 року, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання. … Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що до суду, який видав виконавчий документ, можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, вчинені ним виключно під час виконання судового рішення. Оскарження ж постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Аналогічна позиція висвітлена у п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, постанову про стягнення виконавчого збору може бути прийнято як до, так і після завершення (закінчення) виконавчого провадження, що свідчить про те, що законодавство не ставить в залежність виконання вказаних виконавчих документів від вирішення питання про їх виділення в окреме виконавче провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження прийнята з порушенням норм процесуального права, що в силу п.4 ст.202 КАС України, є підставою для її скасування, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч.3 ст.160, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі №804/19338/14 - скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

(Ухвалу у повному обсязі складено 20.02.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов