Ухвала суду № 42785445, 10.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 876/467/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства ,,Арес" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2013 року приватне мале підприємство (ПМП) ,,Арес" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 28 серпня 2013 року за №0006872205.

Постановою від 26 грудня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення підприємством позивача господарських операцій з Публічним акціонерним товариством (ПАТ) ,,Гнідавський цукровий завод" з огляду на відсутність необхідних первинних документів.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПМП ,,Арес" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" за січень, березень, квітень 2013 року, оформленої актом № 443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року, Луцька ОДПІ 28 серпня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0006872205, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31657, 50 грн., в тому числі 25326,00 грн. за основним платежем та 6331,50 грн. за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту п.185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 25326,00 грн., а саме: за січень 2013 року на суму 5871,00 грн., за березень 2013 року на суму 9457,00 грн. та за квітень 2013 на суму 9998,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов на основі акту перевірки, згідно якого в ході перевірки не були надані документи, що підтверджують поставку товару (обладнання) за січень, березень та квітень 2013 року відповідно до умов договору купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року, укладеного між ПМП ,,Арес" та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод". Вказаним договором купівлі-продажу не визначено найменування товару, його ціну та кількість, розрахунки між сторонами здійснювалися без попередньої оплати, в самому договорі не визначено умови поставки товару, не надано для перевірки документів, які підтверджують походження товару, а саме: даних про виробника товару, термін експлуатації, якісні та технічні характеристики; не надано документів щодо демонтажу старого обладнання.

На думку податкового органу розрахунки за придбаний товар проведені всупереч вимог договору купівлі-продажу, оскільки проводилися шляхом взаємозаліку. Крім цього, на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки акту перевірки ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" №2815/22.5/0072658 від 17.05.2013 року, якими не підтверджено задекларований ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 25326 грн. по контрагенту-постачальнику ТзОВ ,,Агросервіс Інвест Плюс" та не підтверджено задекларовані ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" податкові зобов'язання з податку додану вартість за грудень 2012 року на суму 25326 грн. в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) для ПМП ,,Арес", придбаних у ТзОВ ,,Агросервіс Інвест Плюс".

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання товару підприємством позивача у вказаного вище контрагента мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 02 листопада 2012 року ПМП ,,Арес" (покупець) та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" (продавець) уклали договір купівлі-продажу за №02/11/12, згідно умов якого згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця обладнання та меблі, а покупець зобов'язався прийняти їх та сплатити договірну суму.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними від 31.12.2012 року № ГЦ 04151, № ГЦ 04150, № ГЦ 04149, № ГЦ 04148, рахунками на оплату № від 31.12.2012 року № ГЦ 001193, № ГЦ 001194, № ГЦ 001195, № ГЦ 001196, платіжними дорученнями від 30 листопада 2012 року № 351, № 352, № 353, № 354, від 29 серпня 2013 року № 545, податковими накладними №410 від 31 грудня 2012 року на суму 52 210 грн., в тому числі ПДВ на суму 8701,67 грн., №411 від 31 грудня 2012 року на суму 59 988 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 998 грн., №412 від 31 грудня 2012 року на суму 35 223 грн., в тому числі ПДВ на суму 5 870,5 грн., №413 від 31 грудня 2012 року на суму 56 742 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 457 грн.; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2013 року.

Крім того, оплата частково проведена згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2013 року шляхом взаємозаліку, відповідно до якого ПП ,,Нортекс" (сторона 1), ПМП ,,Арес" (сторона 2) та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями в сумі 42600 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" з придбання обладнання та меблів мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором, видатковими накладними, розрахунками на оплату, податковими накладними, платіжними документами.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари та обладнання відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво платника ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ в розмірі 25326,00 грн., сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод".

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" та його контрагентом вимог податкового законодавства щодо порядку подання податкової звітності не може бути підставою для висновку про порушення ПМП ,,Арес" вимог ПК України при формуванні податкового кредиту, оскільки позивач не несе відповідальності за допущенні його контрагентом порушення.

Суд першої інстанції також належним чином дослідив доводи відповідача щодо протиправності проведення часткового розрахунку за придбаний товар шляхом взаємозаліку та дійшов вірного висновку про те, що складення акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2013 року шляхом взаємозаліку між ПП ,,Нортекс", ПМП ,,Арес" та ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод" на суму 42600 грн. є належним доказом виконання умов договору купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року в частині оплати за придбане обладнання, оскільки статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 803/2499/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов