Ухвала суду № 42784543, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/8833/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2-а-12784/09/2170

за позовом Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське»

про стягнення до місцевого бюджету заборгованості з податку з доходів фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2010, залишеною без змін ухвалою Херсонського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 383 001,61 грн. на користь місцевого бюджету Новопетрівської сільської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача узгодженого податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб.

У порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного позивача - Нижньосірогозьку міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області замінено на належного правонаступника - Генічеську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач, в обґрунтування касаційної скарги стверджує, крім іншого, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що податковим органом не дотримано процедури стягнення податкового боргу та не встановлено дати його виникнення.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якій наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є юридичною особою та відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) є платником податку з доходів фізичних осіб і зобов'язаний здійснювати утримання та внесення до бюджету податку.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом виїзної планової документальної перевірки СТОВ «Новопетрівське» за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, позивачем встановлений факт неперерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб під час виплати фізичним особам доходів з виплаченої заробітної плати та за оренду земельних паїв у сумі 409 523,48 грн. За результатами перевірки складений акт № 2/23/30874961 від 02.02.2009, який підписано керівником та головним бухгалтером СТОВ «Новопетрівське» без зауважень. Крім того, в період з 01.10.2008 по 01.07.2009 СТОВ «Новопетрівське» згідно форми 1-ДФ було нараховано податок у сумі 21529,35 грн. та відповідно до облікових карток (форма -15) сплачено податку у розмірі 48051,22 грн., а тому заборгованість станом на 01.07.2009 становить - 383 001,61 грн. Згідно з зазначеним розрахунком, кредитове сальдо станом на 01.10.2008 становить 409 523,48 грн., дана заборгованість підтверджена самим відповідачем згідно з розрахунком повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, прибуткового податку по СТОВ «Новопетрівське», а станом на 01.10.2009 кредитове сальдо згідно розрахунку становить 383 001,61 грн., що підтверджено відповідачем наданими звітами згідно форми 1-ДФ та облікових карток Ф-15. Згідно з розрахунками, відповідач утримав з доходів працівників податок з доходів фізичних осіб, але на відповідні рахунки місцевого бюджету зазначену суму не перерахував.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, порядок стягнення з платників податків податкового боргу, визначався Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до пункту 1.2, пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з частиною 3 пункту 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За змістом пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

За правилами підпунктів 16.3.2 - 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

При цьому, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За правилами підпункту 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналізуючи викладені норми суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач зобов'язаний був одразу, після утримання з доходів працівників податок з доходів фізичних осіб, перерахувати його на відповідні рахунки територіального управління Державного казначейства України.

Судами встановлено, що позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, подавши звіт форми 1-ДФ. Однак, не перерахував задекларовану суму вказаного податку до місцевого бюджету, що призвело до виникнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, який станом на 01.07.2009 склав 383 001,61 грн. Факт наявності непогашеного податкового боргу відповідачем не спростовано.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для їх скасування. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2-а-12784/09/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна