Постанова № 42784450, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/7721/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013

у справі № 2а-8862/12/0170/7 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Санаторій «Сакрополь»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сакської ОДПІ від 02.08.2012 № 0000802301.

У касаційній скарзі Сакська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3417741,00 грн. у податковому обліку за період з квітня 2011 року по березень 2012 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2012 № 0000802301, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.07.2012 № 513/2200/31733380. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14, пункту 102.5 ст. 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за період з квітня 2011 року по березень 2012 року на загальну суму 3417741,00 грн., сформованого за наслідками нікчемних правочинів з поставки підрядних послуг від ТОВ «БК «Сімм», ПП «Сіті Буд» та товару (міні АТС) від КП «Альянс». Обґрунтовуючи зменшення у податковому обліку ПАТ «Санаторій «Сакрополь» задекларованих сум податкового кредиту, податковий орган послався на відсутність у ТОВ «БК «Сімм», ПП «Сіті Буд», КП «Альянс» основних засобів, в тому числі транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для реального виконання цих послуг; на підтвердження керівником ПП «Сіті Буд» ОСОБА_4 факту відсутності будь-яких поставок товарів (послуг) на адресу інших суб'єктів господарювання та підписання ним документів при державній реєстрації вказаного підприємства за винагороду; формування КП «Альянс» податкового кредиту за наслідками господарських операцій із суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ «БК «Сімм» за договором підряду від 19.01.2011 № 05/02-16, умовами якого передбачено комплекс робіт по реконструкції будівлі лікувально-оздоровчого корпусу санаторію «Сакрополь», від ПП «Сіті Буд» - за договором підряду від 01.11.2011 № 49 щодо будівництва кювета та інших будівельних робіт, а від КП «Альянс» - поставка міні АТС, виписані податкові та видаткові накладні; підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду від 01.11.2011 № 49, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за вище вказані податкові звітні періоди.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі обов'язково податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими документами, перелік яких встановлений нормами пункту 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Нормою пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. N 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379), встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності у судовому процесі нікчемності правочинів позивача з ТОВ «БК «Сімм», ПП «Сіті Буд», КП «Альянс». При цьому суд зробив висновок, що правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цими постачальниками підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковими накладними.

Однак, з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Обґрунтовуючи нікчемність правочину позивача із ТОВ «БК «Сімм», ДПІ, окрім як на відсутність вказаного товариства за місцезнаходженням, посилалась на відсутність основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, необхідних для реального виконання підрядних послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в іншому судовому рішенні, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо факту поставки позивачу від ТОВ «БК «Сімм» послуг з виконання підрядних робіт зроблений без врахування обставин, які виключають можливість реальної діяльності цього товариства, не відповідає вище наведеній правовій позиції Верховного Суду України. Сам факт наявності податкових накладних та ліцензії на право здійснення будівельної діяльності не можуть бути свідченням фактичного виконання підрядних робіт за умов наявності обґрунтованих доказів, які ставлять під сумнів факт поставки, як-то: відсутність основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, необхідних для реального виконання підрядних послуг, а також відсутність документів первинного обліку, зокрема: актів приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2).

Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права висновок судів попередніх інстанцій про реальний характер поставки позивачу підрядних послуг від ПП «Сіті Буд» та міні-АТС від КП «Альянс» з огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо відсутності у цих підприємств матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, їх відсутність за місцезнаходженням, участі в схемах незаконної податкової мінімізації, реєстрації ПП «Сіті Буд» ОСОБА_4 за винагороду, відсутності фактичної діяльності з боку цього підприємства. Суд не звернув увагу, що надані позивачем податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту не містять інформації щодо особи, яка склала податкову накладну (а.с. 1, 4, т.2).

Відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, при вирішенні спору не були враховані судами попередніх інстанцій норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 (у редакції до внесення змін наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013р. № 983). Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

У судовому процесі позивачем не були надані докази транспортування міні-АТС від КП «Альянс», будівельних матеріалів, використання яких вказано в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2), складених з посиланням на поставку підрядних послуг від ПП «Сіті Буд».

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев