Ухвала суду № 42784383, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/49349/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника ПАТ «ПроКредитБанк» - Кириченка Володимира Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ПАТ «ПроКредитБанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у адміністративній справі за позовом ПАТ «ПроКредитБанк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни, Державної реєстраційної служби України про скасування рішення, визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

ПАТ «ПроКредитБанк» звернулось до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 року) просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. від 22.04.2014 року № 12580427 про відмову у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований Житомирська обл., Андрушівський р., м. Андрушівка, вулиця Станційна, будинок 20; зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонську І.В. провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що розташований Житомирська обл., Андрушівський р., м. Андрушівка, вулиця Станційна, будинок 20, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333 та видати Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» відповідний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, ПАТ «ПроКредитБанк» оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, в касаційній скарзі заявник посилається на те, що арешт не може перешкоджати праву іпотекодержателя задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою.

Державна реєстраційна служба України та Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Мощонська І.В. надіслали до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2014 року представником позивача Вєтровою Н.А до Реєстраційної служби Андрушівського РУЮ було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на єдиний майновий комплекс, а саме: цілісний майновий комплекс загальною площею 13 218,1 кв.м., що знаходиться за адресою Житомирська обл., Анрушівський район, м. Андрушівка, вул. Станційна, 20, в порядку передбаченому п. 46 Постанови KMУ від 17.10.2013 року № 868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Відповідно до картки прийому заяви № 11886062 разом з заявою було подано: дублікат договору іпотеки, серія та номер: 102546-ІД1, виданий 05.02.2010 року, Приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4; вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги, серія та номер: 1-2/13/3912/5, виданий 18.12.2003 року ПАТ «ПроКредитБанк»; акт про підтвердження отримання повідомлення, серія та номер: 4030, виданий 24.12.2013 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

22.04.2014 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська І.В., розглянувши вищезазначену заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що у ході розгляду заяви встановлено наявність обтяження нерухомого майна щодо якого подано заяву (арешт нерухомого майна від 03.11.2010 року), де власником є інша особа (а саме, іпотекодавець, відповідно дублікату договору іпотеки від 05.02.2010 року).

При цьому, державний реєстратор послався на приписи ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 та приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився апеляційний суд, про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною шостою ст. 3 Закону України від 5.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України від 1.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Обгрунтовуючи свою касаційну скаргу, ПАТ «ПроКредитБанк» посилається на четвертий абзац пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, відповідно до якого наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном.

Це означає, що реєстрація арешту є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно.

Тому наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 11 листопада 2014 року № 21-357а14.

Враховуючи, що на момент подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на єдиний майновий комплекс арешт зазначеного майна знято не було, державний реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права власності.

З огляду на зазначене, судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ПАТ «ПроКредитБанк» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: