Ухвала суду № 42784255, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/52322/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон-Т» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0004472208 від 28.05.2013 року.

Зазначило, що йому не обґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю його реєстрації, як платника податку на додану вартість.

6 серпня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання за основним платежем, у розмірі 502 453,00 грн., є законним та обґрунтованим, оскільки Товариством дійсно були занижені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 502 453,00 грн.

Крім того, застосування ДПІ штрафної санкції на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, у розмірі 125 613,25 грн., є також правомірним.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24.04.2013 року до 30.04.2013 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 30.03.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 14.05.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України не нарахувало та не сплатило податок на додану вартість, у розмірі 502 453,00 грн., у тому числі за І півріччя 2012 року - 65 091,00 грн., 3 квартал 2012 року - 328 626,00 грн., 4 квартал - 108 736,00 грн., оскільки Товариство не зареєстроване як платник податку на додану вартість.

27 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004472208 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 628 066,25 грн., у тому числі 502 453,00 грн. - основного платежу, 125 613,25 грн. - штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.10.2012 року Товариством була надана ДПІ реєстраційна заява платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником податку на додану вартість та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 2 268 586,00 грн.

6 листопада 2012 року ДПІ повідомила Товариство про відмову у реєстрації його платником податку на додану вартість, оскільки відповідно до п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Відповідно до ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно з п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, в наслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що у Товариства виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість в другому кварталі 2012 року, оскільки в цьому періоді в нього виникло перевищення обсягу поставок на 300 000,00 грн., але Товариство вперше звернулося до податкового органу з реєстраційною заявою лише 29.10.2012 року, при цьому вона була надіслана поштою, що суперечить податковому законодавству, про що ДПІ повідомила Товариство 6.11.2012 року.

Товариством була подана заява з порушенням порядку та строків, встановлених ст.,ст. 181, 183 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДПІ 6.11.2012 року правомірно відмовлено Товариству в реєстрації його платником податку на додану вартість, зважаючи на те, що зазначена відмова не була оскаржена ним до вищестоящого органу або суду, Товариство погодилося з порушеннями, встановленими ДПІ при подачі реєстраційної заяви від 29.10.2012 року.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання Товариства на той факт, що 3.04.2013 року та 17.05.2013 року воно зверталося до ДПІ із заявами про реєстрацію його платником податку на додану вартість, оскільки зазначені заяви були подані за межами періоду перевірки, за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, через що такі заяви не мають відношення до розгляду даної справи стосовно вирішення питання законності та обґрунтованості оскаржуваного повідомлення-рішення.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон-Т» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.