Ухвала суду № 42784171, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/57403/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛМ» (далі - Товариство) до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001212301, № 0001222301 та № 0001232301 від 21.02.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства України.

12 липня 2013 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001212301, № 0001222301 та № 0001232301 від 21.02.2013 року скасовано.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 31.01.2013 року до 6.02.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань документального підтвердження господарських відносин з постачальником ТОВ «Ріне», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1.04.2011 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 11.02.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило вимоги п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого був занижений податок на прибуток, у розмірі 151 547 грн.; п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 306 617 грн.

21 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001212301 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 151 547 грн., № 0001222301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 383 271 грн., № 0001232301 щодо зменшення розмірів від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 63 953 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 2.06.2011 року між Товариством та TOB «Ріне» був укладений договір купівлі-продажу товарів № 110609 (сільськогосподарська техніка, запасних частин).

Товариство на підтвердження умов виконання зазначеного договору надало видаткові та податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів, платіжні доручення, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що при здійснені господарських операцій між Товариством та TOB «Ріне», контрагент не визнавався банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані недійсними, та його свідоцтво платника податку на додану вартість не анульоване, тому Товариством правомірно віднесло до складу валових витрат за перевіряємий період витрати з контрагентом, включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що були виписані зазначеним контрагентом.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.