Ухвала суду № 42784113, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/77337/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а-5457/11/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЦ-ЛТД" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0001102300, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 517 851,95 грн. (у тому числі 345 234,63 грн. за основним платежем та 172 617,32 грн. штрафних санкцій).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 172 617,32 грн.; у решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з придбання позивачем товарів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К» (далі - ТОВ «Астана К») документально не підтверджується, тоді як підпунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено штрафні санкції за порушення податкового законодавства у розмірі не більше 1 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить визнати оскаржувані судові акти такими, що втратили чинність, та закрити провадження у справі. При цьому скаржник посилається на правомірність застосування до платника штрафних санкцій у розмірі, визначеному пунктом 123.1 статті 123 ПК, та зазначає про незастосування апеляційним судом необхідних процесуальних наслідків за фактом ліквідації Товариства у зв'язку з банкрутством.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам в оскаржуваній частині, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астана К» за травень 2011 року.

Результати цієї перевірки відображені в акті від 10.10.2011 № 2179/23-2/34812922, в якому викладено висновок податкової інспекції про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у названого контрагента, у зв'язку з тим, що подані Товариством документи не підтверджують реальні взаємовідносини та фактичне виконання цих поставок.

На обґрунтування цього висновку ДПІ послалася на фіктивний характер діяльності ТОВ «Астана К» (яке зареєстровано на підставну особу, не перебуває за юридичною та фактичною адресами), на відсутність у цього контрагента об'єктивної можливості виконати зазначені операції в силу браку власних або орендованих основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів для виконання поставок у задекларованих обсягах, а також на неподання позивачем доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей у процесі їх поставки.

Приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні розглядуваних позовних вимог, суди, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подані як Товариством, так і ДПІ докази відносно реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астана К», діяльність цього контрагента та можливість виконання ним своїх зобов'язань за правочинами з платником, а також дані, що містяться у поданих позивачем первинних документах у сукупності та взаємозв'язку з установленими фактичними даними зі спору, керуючись положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК, дійшли висновку про отримання Товариством необґрунтованої податкової вигоди за операціями з ТОВ «Астана К».

При цьому суди виходили з доведеності податковим органом тієї обставини, що господарські операції між позивачем та названим постачальником не здійснювались, документи, подані платником на підтвердження цих операцій, містять недостовірні відомості та подані платником з метою штучного створення документального підтвердження факту виконання взаємних обов'язків між господарюючими суб'єктами та формального дотримання податкового законодавства.

Наведені висновки судів учасниками провадження не оскаржуються, ґрунтуються на матеріалах справи, є законними та вмотивованими.

Правильним є і висновок судів про те, що сума застосованих до позивача штрафних санкцій не повинна перевищувати 1 грн., як це передбачено підпунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК.

При цьому суди об'єктивно виходили з відсутності у розглядуваного правопорушення ознак повторності у розумінні частини другої пункту 123.1 статті 123 ПК, як наполягає ДПІ.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, наведена норма пов'язує застосування до платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання з повторним виникнення у позивача узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного податковим органом, протягом 1095-денного строку з аналогічних мотивів.

У даному ж разі правопорушення платника мало триваючий, а не повторний характер, позаяк охоплювало вчинення платником протиправних дій з номінального документування низки безтоварних поставок у рамках виконання одного правочину з одним і тим самим контрагентом.

Згідно з інформацією з пошукової бази з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) юридичну особу Товариства припинено.

Відповідно до статті 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З огляду на наведені норми процесуального права та з урахуванням висновків, викладених у цій ухвалі, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне визнати оскаржувані судові акти такими, що втратили законну силу, та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-5457/11/1070 визнати такими, що втратили законну силу.

3. Провадження у справі № 2а-5457/11/1070 закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько