Ухвала суду № 42784088, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/22648/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Національного спортивного комплексу "Олімпійський" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. у справі за позовом Державної фінансової інспекції України до Національного спортивного комплексу "Олімпійський" про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2013 року Державна фінансова інспекція України звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати НСК «Олімпійський» надати Державній фінансовій інспекції України персональні дані, а саме: інформацію щодо дати і місця народження, місця проживання, сімейного стану, осіб на утриманні, притягнення до адміністративної відповідальності раніше та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати в.о. директора позивача ОСОБА_1 та головного бухгалтера позивача ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» надати Державній фінансовій інспекції України персональні дані, а саме: інформацію щодо дати і місця народження, місця проживання, сімейного стану, осіб на утриманні, притягнення до адміністративної відповідальності раніше та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати в.о. директора Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» ОСОБА_1 та головного бухгалтера Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, НСК «Олімпійський» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач, 29.04.2013 року звернувся до відповідача з листом про надання інформації від 25.04.2013 вих. № 03-14/457, в якому, з метою складання протоколів про адміністративне правопорушення у відношенні осіб, які допустили порушення законодавства, встановлені за результатом проведеної ДФІ України ревізії відповідача, просив надати інформацію щодо дати і місця народження, місця проживання, сімейного стану, осіб на утриманні, притягнення до адміністративної відповідальності раніше та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати в.о. директора НСК «Олімпійський» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2

Відповідач, листом від 07.05.2013 № 10-01/393 повідомив позивачу, посилаючись на ст.ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», з яких, слідує, що підстави для надання персональних даних працівників підприємства відсутні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому виходив з наявності у позивача законних підстав для витребування у відповідача вказаних персональних даних, з чого слідує необґрунтованість відмови останнього у їх наданні.

Відповідно до абз.10 ч.1 ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно приписів частин 5, 6 ст.6 вказаного вище Закону, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною 1 ст.16 зазначеного Закону встановлено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

Положеннями ч.4 ст.19 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.

Згідно приписів ч.1, п.2 ч.2 ст.21 Закону України «Про захист персональних даних», про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб'єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом. Повідомлення, зазначені у частині першій цієї статті, не здійснюються у разі виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, передбачених законом.

Таким чином, ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що одержання згоди від суб'єктів персональних даних на обробку їх персональних даних не вимагається у випадку витребування таких даних суб'єктом владних повноважень у межах наданих йому повноважень.

З матеріалів справи вбачається необхідність отримання персональних даних по вищевказаним особам була зумовлена складанням адміністративних протоколів у межах повноважень відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

За змістом пп. 4 п. 4, п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Держфінінспекція України, для виконання покладених на неї завдань, має право в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держфінінспекцію України та її територіальні органи завдань; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, адміністративні стягнення.

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що відповідно до змісту п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у позивача є всі правові підстави для отримання, в тому числі від підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформації, необхідної для забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю (накладення адміністративних стягнень).

Посилання відповідача на відсутність у позивача повноважень складати протоколи про адміністративне правопорушення для притягнення до відповідальності за ст. 164-2 КпАП України, оскільки до компетенції посадових осіб органів державного фінансового контролю віднесено складення протоколів щодо порушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 163-12, 164-12, 164-14 КпАП України, судами попередніх інстанцій оцінилося критично, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, вимога про надання персональних даних подавалася позивачем з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 164-2 КпАП України.

Згідно ст. 234-1 КпАП України, органи державного фінансового контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушенням законодавства з фінансових питань (ст. 164-2).

Відповідно до приписів ст. 255 КпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-19 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Згідно п.1 Розділу ІІ Порядку оформлення органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 12 березня 2009 р. № 52, який був чинним на момент надсилання позивачем запиту на адресу відповідача (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2013 року N 1045), про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 164-2 (порушення законодавства з фінансових питань), 164-12 (порушення бюджетного законодавства), 164-14 (порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти) чи 166-6 КУпАП (порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи), уповноважена посадова особа органу ДКРС складає протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас, за змістом ст. 256 Кодекс України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, доводи відровідача щодо відсутності у позивача повноважень складати протоколи про адміністративне правопорушення для притягнення до відповідальності за ст. 164-2 КпАП України, як підставу відмови у наданні запитуваної інформації, є необґрунтованими та обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій.

Твердження відповідача, що відомості, які просив надати позивач не є обов'язковими в роботі кадрового обліку та відсутні в НСК «Олімпійський», оскільки типова форма П-2особової картки працівника не передбачає відомостей про осіб на утриманні працівника, притягнення його до адміністративної відповідальності, судами попередніх інстанцій також оцінилися критично.

Так, Наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 р. № 495/656 затверджено типову форма первинного облікуП-2 "Особова картка працівника".

З даної форми вбачається, що особова картка працівника містить: загальні відомості, відомості про військовий облік, професійну освіту на виробництві, інформацію про призначення та переведення та відпустки.

При цьому загальні відомості включають в себе, в тому числі, відомості про родинний стан (п. 10), де зазначається склад сім'ї, ступінь родинного зв'язку та ін.

Крім того, посилання на відсутність у відповідача інформації щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути єдиною і безумовною підставою для відмови у наданні такої інформації взагалі, враховуючи наявність у позивача законних підстав для її витребування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що рішення про зобов'язання надати Державній фінансовій інспекції України персональні дані, а саме: інформацію щодо дати і місця народження, місця проживання, сімейного стану, осіб на утриманні, притягнення до адміністративної відповідальності раніше та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати в.о. директора Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» ОСОБА_1 та головного бухгалтера Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» ОСОБА_2, прийняте у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки позивач має законні підстави для витребування у відповідача вказаних персональних даних, з чого слідує необґрунтованість відмови останнього у їх наданні.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ґрунтується на доказах, досліджених судами та наявних у матеріалах справи, а тому колегія суддів із цим погоджується.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили матеріали справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконних рішень, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національного спортивного комплексу "Олімпійський відхилити.

Постанову " Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. у справі №826/8551/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Н.В. Васильченко