Ухвала суду № 42783994, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/42430/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-2832/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області,

до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області

про стягнення з бюджету заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Товаристо звернулось до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення з Державного бюджету України 46 690,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2008 року.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена до відшкодування сума ПДВ за грудень 2008 року підтверджена довідкою Державної податкової інспекції від 07.05.2009, натомість за результатами планової перевірки, яка також була проведена у травні 2009 року (22.05.2009) та згідно висновків якої позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ за 2008 рік на загальну суму 4 031 101,00 грн., Державною податковою інспекцією будь - яких податкових повідомлень - рішень з ПДВ, у тому числі і про зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ, не приймалось, а сам по собі акт перевірки не породжує, не змінює та на припиняє прав та обов'язків платника податків.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, Державна податкова інспекція зазначила, що судами не взято до уваги те, що проведеною у травні 2009 року перевіркою позивача було встановлено порушення Товариством вимог п. 3.1 ст. 3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного залишку з ПДВ за грудень 2008 року на 1 049 602,00 грн. та, що в свою чергу, виключає можливість відшкодування ПДВ за грудень 2008 року в сумі 46 690,00 грн.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.04.2009 позивачем, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008, відповідно до якого бюджетному відшкодуванню підлягає ПДВ в сумі 46 690,00 грн.

Державною податковою інспекцією проведено невиїзну (камеральну) перевірку Товариства щодо достовірності заявленої вище суми бюджетного відшкодування з ПДВ, за підсумками якої складено довідку від 07.05.2009 № 521/15-34539925, якою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Крім того, судами також встановлено, що контролюючим органом у травні 2008 року також проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 22.05.2009 № 534/23/34539925 та встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у безпідставному включенні до складу податкового кредиту вартості консультаційних послуг, вартості придбаного вугілля, ремонтних та будівельних робіт, оскільки такі витрати, на думку контролюючого органу не були пов'язані з господарською діяльністю позивача. За висновком податковго органу вказані порушення призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за 2008 рік на загальну суму 4 031 101,00 грн., у тому числі і за грудень 2008 року на суму 1 049 602,00 грн.

Так, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 № 327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. За своєю юридичною природою акт перевірки не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обов'язковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформленні декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Інформація акту перевірки є підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення із зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, встановлених п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, у разі виявлення порушень під час проведення перевірки, контролюючий орган фіксує їх в акті перевірки, на підставі якого в подальшому приймає відповідні рішення про визначення платнику податкових зобов'язань чи застосування штрафних (фінансових) санкцій. Саме прийняті податковою інспекцією зазначені рішення і є підставою для виникнення у позивача прав чи обов'язків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом за висновками акту перевірки від 22.05.2009 податкові повідомлення-рішення з ПДВ не приймались, що також не заперечувалось і державним податковим органом.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає безпідставним доводи контролюючого органу про неврахування судами попередніх інстанцій результатів акту перевірки від 22.05.2009 щодо зменшення від'ємного значення ПДВ за грудень 2008 року, оскільки Державна податкова інспекція відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування або визначення податкового зобов'язання з ПДВ не приймала.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що, як встановлено судами, позивач правомірно сформував від'ємне значення, що пілягає поверненню з бюджету, та відповідно до приписів Закону № 168/97-ВР заявив право на повернення бюджетної заборгованості, а також враховуючи, висновок невиїзної документальної (камеральної) перевірки, якою фактично було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2008 року в сумі 46 690,00 грн., висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-2832/09/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко