Ухвала суду № 42783990, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/800/7030/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі № 2а-4396/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автрамат рембуд»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автрамат рембуд» (надалі - ТОВ «Автрамат рембуд») до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 13.03.2012 № 0000672302 та № 0000682302.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем і його контрагентом договорів підтверджується належно оформленими первинними документами, що підтверджує правильність формування ним податкового кредиту та валових витрат.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському району м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 468/23/23142659 від 22.02.2012 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток на 248 182,00 грн., чим порушено вимоги п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України та, в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, заниження на 325 457,00 грн. суми податку на додану вартість.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012: № 0000682302, яким позивачу донараховано 325 457,00 грн. податку на додану вартість та накладено 162 728,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000672302, яким позивачу донараховано 248 182,00 грн. податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» укладено договори №АР-19/2011 від 12.01.2011, №АР-33/2011 від 04.04.2011, №АР-32/2011 від 20.04.2011, №АР-57/2011 від 01.09.2011, №АР-46/2011 від 29.07.2011, №АР-48/2011 від 25.07.2011, відповідно до умов яких, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» надавало позивачу послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій на відповідних об'єктах будівництва.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується наданими позивачем: податковими накладними, книгами обліку придбання товарів, відомостями ресурсів, локальними кошторисами, розрахунками, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання будівельних робіт, виписками по рахункам, які досліджено судами попередніх інстанцій та копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком.

Також, колегією суддів не береться до уваги посилання відповідача на відповідні акти перевірки контрагента позивача, якими встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, оскільки зазначене жодним чином не доводить «безтоварності», фіктивності здійснених позивачем з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» господарських операцій.

Зазначене також збігається із позицією Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10.

Більш того, акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» від 13.09.2011 №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 №62/23-02-09/36987611, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, як на доказ відсутності у ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» можливості надати позивачу відповідні господарські послуги, лише фіксують факт неможливості проведення відповідної звірки та не можуть і не мають давати оцінку реальності здійснених господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі № 2а-4396/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна