Ухвала суду № 42783982, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/9789/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013

у справі № 2а-13025/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альтеза» (надалі - позивач, ТОВ «Гранд Альтеза») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022200, № 0000032200 від 12.01.2012.

Суд першої інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 змінено постанову суду першої інстанції, виключивши з її мотивувальної частини висновки про реальне здійснення господарських операцій. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.12.2011 по 23.12.2011 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гранд Альтеза» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» та ТОВ «Євроекомет» за період з 01.01.2008 по 30.09.2011.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 28.12.2011 № 74/22-025/16468202, яким встановлено порушення позивачем: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 71 088,00 грн. за ІІІ квартал 2010 року - І квартал 2011 року; пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 56 870,00 грн. за вересень 2010 року - за січень 2011 року.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000022200 від 12.01.2012, яким визначено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 788,50 грн., в т.ч.: 56 870,00 грн. - основного платежу, 10 918,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000032200 від 12.01.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84 736,00 грн., в т.ч.: 71 088,00 грн. - основного платежу, 13 648,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції, наголосив на тому, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 23.11.2011, винесеної за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 49-3110.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу в редакції, що була чинною на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, та п. 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 (надалі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування до певних суб'єктів, тому стосуються всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

Разом із тим, відповідачем не представлено доказів на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке вступило в законну силу, що вказує на відсутність встановлених п. 86.9 ст. 86 Кодексу підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000022200, № 0000032200 від 12.01.2012 винесено відповідачем неправомірно.

В той же час, суд першої інстанції дав оцінку всім зібраним по справі доказам і дійшов висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України статус матеріалів перевірки, проведеної за постановою слідчих органів, та висновків органу державної податкової служби за результатами такої перевірки визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, визнавши неправомірними та скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Водночас, висновок щодо реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права - господарського та податкового законодавства, а не кримінально-процесуального закону, як це передбачено п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги з інших, ніж суд першої інстанції, зазначених в мотивувальній частині рішення підстав.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 06.02.2013 та зміні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі № 2а-13025/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна