Ухвала суду № 42783959, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/1606/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Головного управління Держаної казначейської служи України у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012

у справі № 2а-8020/12/2670

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби України,

Головного управління Держаної казначейської служи України у м. Києві

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

за участю Прокуратури м. Києва

про стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 7 835 866,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач обґрунтовано скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення відповідної суми коштів (підтвердженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість) з Державного бюджету України.

У порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби України замінено на належного правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, у яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби України (надалі відповідач 1) в обґрунтування касаційної скарги стверджує, що відповідно до положень наказу Державної податкової адміністрації України № 601 від 26.12.2005, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування погашена шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних періодах.

Головне управління Держаної казначейської служи України у м. Києві (надалі відповідач 2) в обґрунтування касаційної скарги стверджує, що права та охоронювані законом інтереси позивача він не порушував.

Позивач надав письмові заперечення на касаційні скарги відповідачів, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Український центр механізації колійних робіт» 19.08.2008 подало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року разом із додатком 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», додатком 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та 29.08.2008 подало додаток 4 до зазначеної податкової декларації «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», що підтверджують відповідні відмітки податкового органу на податковій декларації та додатках до неї.

У податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 7 835 866,00 грн. Аналогічну суму позивач зазначив і у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування.

Достовірність заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року підтверджена довідкою ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року від 22 січня 2009 року №11/23-40/31349738 (надалі - Довідка).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі-Закон), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та подачі позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року з розрахунком бюджетного відшкодування, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачена ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В подальшому, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, виходячи з наведених норм, право приймати рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів або повернення повної суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, належить саме платнику податків, у якого виникло право на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган не наділений повноваженнями без рішення платника податку змінювати напрямок бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем подавалась Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби України належним чином оформлена податкова декларація з ПДВ за липень 2008 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 7 835 866,00 грн., які були перевірені шляхом проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року, за результатами якої складена довідка, якою підтверджена відповідна заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування. Однак, незважаючи на підтвердження сум бюджетного відшкодування, ДПІ у Святошинському районі м. Києва у п'ятиденний термін після закінчення перевірки не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування. Натомість, відповідач 1 самостійно зарахував спірну суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань позивача наступних податкових періодів на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 16.12.2005 № 601.

Суди попередніх інстанцій також доречно зауважили, що позивач не приймав самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань цього податку наступних податкових періодів, яке відображається у податковій декларації. Отже, саме з вини ДПІ у Святошинському районі м. Києва позивач не отримав належну йому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на його поточний банківський рахунок.

Більше того, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що посилання відповідача 1 на наказ Державної податкової адміністрації України від 26.12.2005 року № 601 як на підтвердження правомірності своїх дій про самостійне зарахування спірної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань позивача наступних податкових періодів, є безпідставними, оскільки судами такого наказу не виявлено та відповідачами не надано.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного, враховуючи, що Закон не наділив податковий орган повноваженнями самостійно, без рішення платника податку, змінювати напрямок належного йому бюджетного відшкодування, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для їх скасування. Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Головного управління Держаної казначейської служи України у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 у справі № 2а-8020/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Т.М. Шипуліна