Ухвала суду № 42783956, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/6592/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013

у справі № 2а-1670/3578/11

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Зіньківський комбікормовий завод»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Зіньківський комбікормовий завод» (надалі - позивач, ТДВ «Зіньківський комбікормовий завод») до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Гадяцька МДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000142301/0.

Суди попередніх інстанцій спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.09.2010 по 16.09.2010 Гадяцькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод» (правонаступником якого є ТДВ «Зіньківський комбікормовий завод») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок наступних податкових платежів, яка виникла у червні 2010 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.06.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 21.09.2010 № 830/23/00687267.

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 492 083 грн. по господарських операціях із ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус», ТОВ «Ятус» та ПП «Юст-А».

Дані порушення відповідач обґрунтовує посиланнями на висновки попередньої перевірки позивача, оформленої актом № 707/23-00687267 від 30.07.2010. Так, попередньою перевіркою було встановлено, що первинні документи на отримання олії соняшникової від ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус», ТОВ «Ятус» та ПП «Юст-А», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит червня-липня 2009 року на суму 492 083 грн., не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», а також, згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення даного виду діяльності, який не визначено згідно довідки з ЄДРПОУ.

30.09.2010 на підставі акта перевірки Гадяцькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0, яким ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 492 083 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус» укладено договори № 01/06-1 від 01.06.2009 та № 01/07-1 від 01.07.2009, які мають аналогічні умови та відповідно до яких постачальник (ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус») зобов'язується поставити покупцю (позивачу) олію соняшникову нерафіновану не виморожену (одержану з пресової), не нижче 1 сорту, нефасовану в кількості відповідно 240 тон (+/-5%) по ціні 6200 грн. за одну тону нетто, в т.ч. ПДВ, та 145 тон (+/-5%) по ціні 6010 грн. за одну тону нетто, в т.ч. ПДВ. Ціна товару включає вартість поставки.

Згідно положень розділу 3 Договорів поставка товару здійснюється на умовах СРТ: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146, склади ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод». На кожну партію товару постачальник повинен передати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні. Датою поставки вважається дата, вказана у видаткових накладних на цю партію товару, поставка проводиться автотранспортом продавця, за його рахунок. Дані договори набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2010.

ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус» виписано позивачу рахунки, видаткові накладні та податкові накладні на олію нерафіновану 1 с (наливну) на загальну суму 2 352 489,90 грн.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус» № 100218168, видане 24.03.2009, було анульовано 03.12.2010, тобто після виписування податкових накладних та завершення господарських відносин із позивачем.

Отримані від ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус» податкові накладні внесено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень та липень 2009 року.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № 124071 від 30.07.2009, № 124069 від 27.07.2009, № 124068 від 22.07.2009, № 124044 від 12.06.2009, № 124046 від 15.06.2009, № 124047 від 16.06.2009, № 124065 від 16.07.2009, № 124063 від 14.07.2009, № 124043 від 10.06.2009, № 124039 від 05.06.2009, № 124038 від 04.06.2009, № 124036 від 03.06.2009.

Отриману від ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус» продукцію позивач оприбуткував у бухгалтерському обліку, що підтверджується витягом з Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 01.06.2009-31.07.2009.

13.07.2009 між позивачем та ТОВ «Ятус» укладено договір № 1307, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Ятус») зобов'язується поставити позивачу олію соняшникову нерафіновану не виморожену (одержану з пресової), не нижче 1 сорту, нефасовану в кількості 55 тон (+/-5%) по ціні 5800 грн. за одну тону нетто, в т.ч. ПДВ.

ТОВ «Ятус» виписано позивачу рахунок-фактуру № 15072 від 15.07.2009, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 301 252 грн., у тому числі ПДВ - 50 208,67 грн. Отримані податкові накладні внесено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 року та на підставі них сформовано податковий кредит липня 2009 року на суму 50 208,67 грн.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 16.07.2009 та від 20.07.2009.

23.07.2009 між позивачем та ПП «Юст-А» укладено договір № 2307, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Юст-А») зобов'язується продати позивачеві олію соняшникову нерафіновану 1 сорту в кількості 52,0 тон+-5%.

ПП «Юст-А» виписано позивачу рахунок-фактуру № 2407 від 24.07.2009, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 298 758 грн. Отримані податкові накладні внесено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 року та включено до податкового кредиту липня 2009 року на суму 49 793 грн.

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними від 28.07.2009 та від 27.07.2009.

Отримання товару по кількості та якості від вказаних контрагентів підтверджується записами в Журналі зважування вантажів на автомобільних вагах (форма ЗХС-28) та записами в Журналі контролю якості олії.

Розрахунок за отриманий товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТДВ «Зіньківський комбікормовий завод» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладені між ТДВ «Зіньківський комбікормовий завод» та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Продус», ТОВ «Ятус», ПП «Юст-А» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із вказаними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту та реалізації права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 у справі № 2а-1670/3578/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна