Ухвала суду № 42783937, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/55715/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про зобов'язання надати відповідь на звернення ОСОБА_2 від 24.04.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_2 було задоволено. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України надати ОСОБА_2 повну відповідь на його звернення від 24.04.2012.

Генеральна прокуратура України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року скасувати, а позов залишити без розгляду.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою на ім'я Генерального прокурора України, в якій просив визнати, що ОСОБА_3 в якості народного судді Радехівського районного суду не мав права 23.06.1992 розривати шлюб між позивачем та ОСОБА_4, оскільки, згідно відповіді заступника начальника ТУ ДСА у Львівській області, ОСОБА_3 був обраний ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №294 від 13.05.1993 суддею Радехівського районного народного суду. Також у вказаній скарзі позивач просив доручити начальнику відділу представництва громадян та держави в суді Генеральної прокуратури України, звернутись в якості представника інтересів позивача та захисту законних прав до суду із заявою про скасування рішення судді Радехівського районного народного суду Львівської області Кондратіва І.Ф. від 23.06.1992 про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_4

У відповідь на дану скаргу відповідачем за підписом заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень М.Банчук. надано відповідь 01.06.2012 за №05/2/1-8496-12

Вважаючи вищевказану відповідь неповною, ОСОБА_2 подав до суду позов до Генеральної прокуратури України, в якому просив визнати оскаржувану відповідь такою, що сформульована з порушенням прав позивача передбачених статтей 1, 4, 15, 19 Закону України "Про звернення громадян", а також статті 361 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо надання неповної відповіді листом №05/2/1-8496-12 від 01.06.2012 на скаргу ОСОБА_2 від 24.04.2012.

У липні 2013 року ОСОБА_2 повторно звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про зобов'язання надати відповідь на звернення відповідача від 24.04.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій виходили з приписів частини 1 статті 72 КАС України, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Розділом V Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження" врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, однак позивач не використав процесуальні права, що визначені положеннями вищенаведених нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зазначає про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених (на його думку) прав, свобод та інтересів, оскільки у випадку незгоди з діями суб'єктів владних повноважень при виконанні рішення суду, що набрало законної сили, чинне законодавства наділяє особу правом звернення до суду у порядку визначеному статтями 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням приписів пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати прийняті судові рішення та закрити провадження у справі

Роз'яснити ОСОБА_2, що вимоги заявлені ним в позовній заяві, підлягають вирішенню в порядку встановленому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що вимоги заявлені ним в позовній заяві, підлягають вирішенню в порядку встановленому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка