Ухвала суду № 42783927, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/23469/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Волинської області від 17.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 05/104/45-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорміндустрія"

до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року Товариством до суду, з урахуванням уточнень, заявлений позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 06.05.2008 № 0000312301/3-4696 та № 0000322301/3-4697, якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 175 646,10 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 150 750,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названих Законів.

Постановою Господарського суду Волинської області від 17.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач завищив валові витрати та неправомірно включив до податкового кредиту з ПДВ суми з придбання посередницьких послуг та послуг з підготовки бізнес - плану, які фактично були направлені на створення нового підприємства на території Республіки Білорусь, а отже, на думку контролюючого органу, отримання таких послуг не пов'язане із використанням у власній господарській діяльності Товариства.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, за підсумками якої складено акт від 14.12.2007 №1210/23-31602999 та встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у включенні до валових витрат витрат на придбання посередницьких послуг та послуг з підготовки бізнес - плану, які, на думку контролюючого органу, не пов'язані з власною господарською діяльністю Товариства, оскільки були спрямовані на створення нового підприємства.

Вказані порушення призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 131 528,00 грн. та з ПДВ на суму 100 500,00 грн.

На підставі акта перевірки та за результатами неодноразового адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Основа" укладено договори від 01.08.2006 про надання посередницьких послуг та від 07.09.2006 про надання послуг з розробки та оформлення бізнес - плану з питань та за напрямками, що стосуються фінансово - господарської діяльності на території Республіки Білорусь. На виконання умов зазначених договорів контрагентом було надано послуги спрямовані на пошук та знаходження на території Республіки Білорусь юридичної фірми, яка буде здійснювати правове супроводження реєстрації приватного унітарного підприємства на території вказаної держави, надано послуги щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення позивачем інвестицій за кордон, а також розроблено бізнес план на тему "Особливості господарської діяльності на території Республіки Білорусь. Перспективи інвестора".

Також, між позивачем та ТОВ "Колегія" (Республіка Білорусь) укладено договір 16.08.2006 про надання юридичних послуг пов'язаних з здійсненням правового супроводження реєстрації приватного унітарного підприємства на території Республіки Білорусь, належне виконання якого підтверджується, зокрема фактом реєстрації нового підприємства (ІП "Бєлагроіндустрія", м. Мінськ, Республіка Білорусь), засновником якого згідно установчих документів є позивач.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Судами встановлено, що договори були належним чином виконані, що, зокрема, підтверджується належно оформленими первинними документами: актами приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також на підставі доданих до матеріалів справи доказів у їх сукупності, оцінка яким була надана з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій встановили, що метою вказаних господарських операцій було вивчення напрямку подальшої фінансово - господарської діяльності підприємства на території іншої держави для вивчення ринку збуту, пошуку потенційних контрагентів, збільшення об'єму продажу не тільки на внутрішньому ринку, а й за кордоном. Крім того, судами попередніх інстанцій цілком правомірно зазначено, що витрати понесені позивачем з метою знаходження підприємства на території Республіки Білорусь, що буде здійснювати правове супроводження реєстрації нового підприємства та витрати на отримання ліцензії на здійснення інвестиції за кордон є витратами понесеними протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції. Витрати ж в сумі 700,00 дол. США, які позивач фактично поніс у зв'язку зі створенням нового підприємства до складу валових витрат не відносилось, що не заперечувалось і контролюючим органом.

Таким чином, встановивши наявність у позивача первинних документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, і подальше використання результатів цих послуг у власній господарській діяльності, суди дійшли обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати у межах вказаних договорів підлягають включенню до складу валових витрат.

Суди також правильно вирішили спір щодо висновків фахівців контролюючого органу про те, що позивач не мав права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в складі отриманих посередницьких послуг, послуг з розробки та оформлення бізнес - плану.

Так, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені (нараховані) суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, отримані позивачем послуги пов'язані з його власною господарською діяльністю, що підтверджено належно оформленими первинними документами, зокрема, і податковими накладними, що містять всі необхідні реквізити та на підставі яких позивачем у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР було сформовано податковий кредит.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивач у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР правомірно відніс на валові витрати та до складу податкового кредиту вартість придбаних послуг.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Волинської області від 17.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 05/104/45-2А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко