Ухвала суду № 42783093, 18.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа: № 826/9241/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держземагенства у м. Києві до Державної виконавчої служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держземагенства у м. Києві ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України ( далі - відповідач ) про:

- скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 р. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов'язання відповідача відкликати подання від 30.05.2014 р. про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності з Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: скасовано постанову від 30.05.2014 р. про закінчення виконавчого провадження, прийняту на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язано відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП 30263507 у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та визнано протиправними дії відповідача щодо скерування подання від 30.05.2014 р. про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.11.2010 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва було зобов'язано ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) передати до ГУ Держкомзему у м. Києві заяву ОСОБА_2 та документи, відповідно до абз. 2-3 п. 2 Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 844, і зобов'язано ГУ Держкомзему у м. Києві розглянути заяву щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, відповідно до вимог вказаного Порядку.

14.11.2011 р. на виконання зазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист № 2а-12191/10/2670, а 16.10.2012 р. посадовою особою відповідача закінчено виконавче провадження ВП 30263507 з примусового виконанню вказаного виконавчого листа.

25.03.2013 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 30263507 було скасовано, а Державну виконавчу службу України зобов'язано вчинити дії для виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 р. в адміністративній справі № 2а-12191/10/2670, а саме: зобов'язати ГУ Держкомзему у м. Києві розглянути заяву щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, відповідно до вимог Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 844.

26.07.2013 р. посадовою особою відповідача було відновлено виконавче провадження ВП 30263507 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12191/10/2670.

19.05.2014 р. позивачем було виконано його обов'язки за рішенням суду у виконавчому провадженні ВП 30263507, про що 23.05.2014 р. відповідачу було направлено лист № 11-26-0.6-2503/2-14, який ДВС України отримало 26.05.2014 р. / а.с. 218 /.

30.05.2014 р. відповідачем до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві було внесено подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 р. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з поверненням виконавчого документу до суду через внесення подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Задовольняючи адміністративний позов в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження та дії відповідача щодо внесенні спірного подання до правоохоронних органів не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Законів України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV закріплено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 8, 11 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Ч. 3 ст. 75 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що фактичне виконання боржником судового рішення є достатньою та необхідною правовою підставою для закриття виконавчого на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, а подання правоохоронним органам про притягнення до відповідальності боржника за невиконання ним судового рішення може бути внесено ДВС України виключно до моменту виконання боржником такого рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, будучи 26.05.2014 р. належним чином повідомленим про виконання позивачем своїх обов'язків у спірному виконавчому провадженні, 30.05.2014 р., діючи всупереч вимогам ст. 49, 73 Закону № 606-XIV, вніс до правоохоронного органу подання про притягнення ГУ Держкомзему у м. Києві до кримінальної відповідальності та прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження саме на цій підставі, тобто за п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, а не на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, який передбачає закінчення виконавчого провадження в разі фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

Доводи апелянта про те, що станом на 19.05.2014 р., тобто в день фактичного виконання позивачем своїх обов'язків у спірному виконавчому провадженні, до ДВС України не надходило інформації про виконання боржником його обов'язків, колегія суддів вважає не обгрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на вищевикладене.

Жодних інших належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого та дій ДВС України при внесенні спірного подання, апелянт, діючи всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 р., зобов'язання ДВС України розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП 30263507 у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та визнання протиправними дії відповідача щодо скерування подання від 30.05.2014 р. про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, і приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної виконавчої служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 19.02.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.