Постанова № 42782264, 09.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2015 року 810/291/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.12.2014 № 0003132201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 47048,00 грн., з яких: 31365,00 грн. - за основним платежем; 15683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" є юридичною особою, що зареєстрована 11.02.2011 Києво-Святошинською районної державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво взуття; виробництво іншого одягу й аксесуарів; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

У листопаді 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріоллі" за липень 2014 року (акт перевірки від 21.11.2014 № 596/22-03/05468558).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 31365,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товару, які здійснювались між ним та ТОВ "Фріоллі". На думку посадових осіб податкового органу, контрагент товар позивачу фактично не поставляв, адже він не має для цього відповідних адміністративно-господарських можливостей: відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси тощо. Посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області особисто вказані факти не перевіряли, але відобразили в акті відомості, одержані від іншого податкового органу - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з актом від 04.09.2014 № 2062/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фріоллі", в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0003132201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 47048,00 грн., з яких: 31365,00 грн. - за основним платежем; 15683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріоллі".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У травні 2014 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріоллі" (постачальник) укладено договір поставки від 27.05.2014 № 270514/1, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (клей резиновий, термопласти, петлі взуттєві, фарба, підносок, голки, шкірпідкладки).

Вартість товару визначалась на кожну поставку окремо та відображалась у видаткових накладних. На виконання вказаного договору постачальник здійснив 4 поставки товару на загальну суму 188190,12 грн., у тому числі ПДВ - 31365,02 грн.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, на підтвердження факту перевезення товару позивач представив копії чотирьох товарно-транспортних накладних.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, товарно-транспортними накладними, а також документами бухгалтерського обліку - оборотно-сальдовими відомостями за липень 2014 рік.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріоллі" кошти в загальній сумі 188190,12 грн., у тому числі ПДВ - 31365,02 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією банківської виписки № 26004325693, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами" ТОВ "Фріоллі", що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження фактів розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість позивач отримав від ТОВ "Фріоллі" чотири податкових накладних на загальну суму 188190,12 грн., у тому числі ПДВ - 31365,02 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальше використання товару, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріоллі". Частину товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" передало ПП "Промтрейд" на підставі договору на виготовлення продукції з давальницької сировини, іншу частину використовувало у власному виробництві, що підтверджується такими документами: договором на виготовлення продукції з давальницької сировини від 03.01.2014 № 1/1, актом прийому-передачі давальницької сировини від 05.07.2014 № ВТ-0000041, актами надання послуг з переробки, актом списання від 31.07.2014 № 7, видатковими накладними, остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції, оборотно-сальдовою відомістю, сертифікатами відповідності на готову продукцію.

Крім того, позивач представив суду договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 13.07.2007, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.03.2007, договір купівлі-продажу автомобіля від 21.04.2009 № ЮО-04, акт приймання-передачі транспортного засобу від 27.03.2014, податковий розрахунок за формою 1-ДФ на підтвердження факту про наявність в нього персоналу, обладнання та матеріально-технічної бази для виготовлення взуття.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріоллі" є юридичною особою, що зареєстрована 27.03.2014 (номер запису в ЄДР - 1 074 102 0000 048901); стан юридичної особи - зареєстрована; основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Як вже зазначалось, в основу тверджень відповідача про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "Фріоллі" покладено відомості, одержані відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з актом від 04.09.2014 № 2062/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фріоллі".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, суд визнав протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Фріоллі" в АІС «Податковий блок», які було здійснено на підставі актів від 03.09.2014 №2039/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фріоллі" (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 31.06.2014 по 30.06.2014" та від 04.09.2014 №2062/26-59-22-08/39151871 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фріоллі" (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.07.2014 по 31.07.2014".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, органом доходів і зборів покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ "Фріоллі" за господарськими операціями, які не мають реального характеру (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факти поставки товару на користь позивача та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "Фріоллі", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п.п. 201.1., 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7 статі 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій у судовому засіданні були спростовані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0003132201, підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.12.2014 № 0003132201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 47048,00 грн., з яких: 31365,00 грн. - за основним платежем; 15683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "13" лютого 2015 р.