Ухвала суду № 42771715, 18.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1268/15 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 18" лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Кочеткової І.В.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 04.07.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 45256,83 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з " 1" по " 25" число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "ПриватБанк" Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1.3.2.11. Умов і правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта через невиконання зобов'язань перед банком.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, чим порушив вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України та станом на 11.02.2014 року має заборгованість - 84288,78 грн., яка складається з наступного:

- 45256,83 грн. - заборгованість за кредитом;

- 4523,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 30018,51 грн. - штраф за п.2.2. Генеральної угоди

а також штрафи відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 3989,94 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 84288,78 грн. за кредитним договором № б/н від 04.07.2013 року, яка складається з наступного: 45256,83 грн. - заборгованість за кредитом; 4523,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 30018,51 грн. - штраф за п.2.2. Генеральної угоди; штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 3989,94 грн. (процентна складова); та судові витрати.

В червні 2014 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, який ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2014 року залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 04.07.2013 р. за кредитним договором №DNH4KP39060044 від 17.07.2006 р. в сумі 54 780,33 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 842,89 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк".

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неврахування судом першої інстанції роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, помилковість висновку суду про застосування подвійної юридичної відповідальності, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині зменшення суми штрафів та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення суду оскаржується в частині зменшення штрафу за неналежне виконання зобов'язання.

Доводи банку стосовно того, що розмір штрафу зменшено судом необґрунтовано, є неприйнятними, виходячи з наступного.

З врахуванням соціального стану, матеріального та сімейного становища ОСОБА_3 і загальних засад цивільного законодавства - п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, що спонукають суди саме до справедливості та розумності судових рішень,правової природи штрафу, застосувавши спеціальну норму ч.3 ст.551 ЦК України, суд обмежився стягненням із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" за порушення виконання зобов'язання штрафу в сумі 5000 грн.

Висновки суду щодо цих обставин у рішенні мотивовані відповідно до вимог ст.213,214 ЦПК України і підтверджені наявними у справі доказами.

Фактична сторона справи встановлена з додержанням вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість і добросовісність, яких повинна дотримуватись особа при здійсненні своїх прав із тим, щоб не порушувати права інших осіб (ст. ст. 12, 13 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді неустойки спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Судом встановлено, що за угодою від 04.07.2013 р. про реструктуризацію боргу сторони погодили загальну суму зобов'язань за кредитним договором в розмірі 45256,83 грн. і складовою суми за тілом кредиту є 5978,70 грн., за процентами -26995,61 грн., а і в вся інша сума - нарахована пеня. Погодження суми зобов'язань на таких умовах забезпечує усунення негативних наслідків для банку через прострочку повернення кредиту та процентів за його користування.

Заявляючи вимоги за даним позовом про стягнення штрафу 30018 грн.51 коп. на підставі п.2.2 генеральної угоди, банк заявив і вимоги про стягнення штрафу в сумі 3989,94 грн., який нарахований в тому числі і на штраф 30018 грн.51 коп., тоді як за змістом ст.ст.546,549,550,551 ЦК України не допускається нарахування штрафу на штраф.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 просив зменшити штраф, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Судом встановлено, що відповідач має трьох неповнолітніх дітей, батьків пенсіонерів, мати є інвалідом 2 групи та враховано, що після укладення генеральної угоди про реструктирізацію боргу відповідач здійснював платежі.

Банк не надав доказів заподіяння йому збитків зменшенням санкції.

Суд дав оцінку встановленим обставинам за правилами ст.212 ЦПК України і у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України мав підстави для зменшення неустойки. Стягнення штрафу в сумі 5000 грн. забезпечує задоволення інтересів кредитора та, водночас, не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника,відповідає засадам справедливості та розумності.

Апеляційна скарга не містить доводів про порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: