Ухвала суду № 42771280, 18.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2666/13-ц

Провадження № 22-ц/779/113/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю апелянта ОСОБА_2., його представника ОСОБА_3, представника позивача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

31.10.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №114К від 08.04.2008 року в розмірі 178 126,29 євро та судових витрат.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та після кінцевого уточнення просив стягнути з ОСОБА_2. заборгованість за кредитним договором №114К від 08.04.2008 року в розмірі 1 703 534,31 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.04.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2. укладено кредитний договір №114К, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 160 000 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 07.04.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та винагороду у строки і в порядку, що встановлені договором. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 08.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки №114К, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2. зобов'язань за кредитним договором №114К від 08.04.2008 року станом на 29.05.2014 року за ним утворилась заборгованість у сумі 96 527,91 євро, а саме: 43 782,98 євро заборгованості за кредитом, 37 043,06 євро заборгованості по відсотках за користування кредитом, 156 272,47 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 15 701,87 євро пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору, 1 850 грн. додаткових витрат, а всього 1 703 534,31 грн. У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.11.2014 року заявлений позов у частині вимоги до відповідача ОСОБА_5 залишено без розгляду у зв'язку з поданою представником позивача заявою про залишення вказаної позовної вимоги без розгляду.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2014 року задоволено часткового позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 455 297 грн. 37 коп. заборгованості за кредитним договором та 1 820 грн. судових витрат. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» надав дозвіл іпотекодавцям на продаж предмету іпотеки. Даний факт не був встановлений судом, а його клопотання про витребування у нотаріуса копії заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про зняття заборони на відчуження об'єкту іпотеки залишені судом без задоволення. Судом не враховано, що відповідачі без звернення банку до нотаріуса із відповідною заявою не могли самі реалізувати іпотечне майно.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 19.12.2011 року, який банк змусив його підписати, вартість предмету іпотеки визначена в розмірі 398 179 грн., що майже в десять разів менша за заставну ціну. При цьому, з невідомих причин від невідомої особи на його розрахунковий рахунок поступила сума в розмірі 714 455,12 грн.

Також апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд зазначив, що після продажу предмету іпотеки відповідач ОСОБА_2. 20.12.2011 року погасив 60 218,50 євро по тілу кредиту та 15 057,03 євро по відсотках, а 05.06.2012 року ОСОБА_5 самостійно погасив 35 000 євро по тілу кредиту, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та наданою ОСОБА_5 копією квитанції, оригінал якої оглянуто судом. Однак судом не було беззаперечно встановлено, що саме він оплатив 60 218,50 євро по тілу кредиту та 15 057,03 євро по відсотках. Суд двічі відмовив йому в задоволенні його клопотань про витребування доказів, а ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду копії платіжки з його підписом.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги його пояснення з приводу того, що між ним та банком існувала домовленість про те, що банк надає згоду на реалізацію іпотечного майна, кошти від реалізації підуть на погашення заборгованості за кредитним договором і що банк не буде мати до нього претензій. Отже, після продажу предмету іпотеки кредитний договір мав би вважатись виконаним і припиненим. Наведену обставину можна було би підтвердити витребувавши у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 копії підтверджуючих документів щодо встановлення заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки від 08.04.2008 року та документів, що стали підставою для зняття такої заборони. Суд відмовив йому в задоволенні відповідних клопотань, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 27, 31, 130, 131, 133-135 ЦПК України.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.04.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2. укладено кредитний договір №114К, згідно якого банк надав, а ОСОБА_2. отримав кредит у сумі 160 000 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом у дату сплати відсотків кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту - 34% річних від суми залишку непогашеної заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 07.04.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, винагороду, штрафи, пені та інші платежі у строки та у порядку, що встановлені договором (а.с. 8-16 в т. 1).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 08.04.2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №114К, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника у тому ж розмірі, що і останній, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів (а.с. 17 в т. 1).

Крім того, виконання позичальником ОСОБА_2. зобов'язань за кредитним договором №114К від 08.04.2008 року забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між банком, відповідачем ОСОБА_2. та ОСОБА_5, як співвласниками предмету іпотеки - іпотекодавцями, нотаріально посвідченого іпотечного договору від 08.04.2008 року, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - крамниця промтоварів по АДРЕСА_1 загальною площею 121,7 кв.м, вартість якого узгоджена сторонами у 1 428 910,25 грн. згідно п. 12 іпотечного договору (а.с. 201-204 в т. 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що після звернення позивача в суд з даним позовом 19.12.2011 року ОСОБА_2. та ОСОБА_5 з дозволу позивача - іпотекодержателя самостійно продали предмет іпотеки, а саме належну їм на праві спільної часткової власності крамницю промтоварів по АДРЕСА_1 загальною площею 121,7 кв.м згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 19.11.2011 року (а.с. 32 в т. 2).

Після продажу предмету іпотеки відповідач ОСОБА_2. 20.12.2011 року погасив 60 218,50 євро по тілу кредиту, 15 057,03 євро по відсотках, а 05.06.2012 року ОСОБА_5 самостійно погасив 35 000 євро по тілу кредиту, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 215 в т. 1) та наданою ОСОБА_5 копією квитанції (а.с. 232 в т. 1), оригінал якої оглянуто судом.

У відповідності до вимог укладеного між позивачем та ОСОБА_5 додаткового договору №1 від 08.06.2012 р. до договору поруки №114К від 08.04.2008 року була визначена відповідальність поручителя перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у розмірі 54 960 євро (а.с. 233 в т. 1).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №114К від 08.04.2008 року (а.с. 214-216 в т. 1), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2. кредитних зобов'язань станом на 29.05.2014 року за ним наявна заборгованість в сумі 96 527,91 євро, в тому числі: 43 782,98 євро заборгованості за кредитом, 37 043,06 євро заборгованості по відсотках за користування кредитом, 15 701,87 євро пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору, а також 156 272,47 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 850 грн. додаткових витрат, що всього складає 1 703 534,31 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2. 80 826,04 євро, що складається з 43 782,98 євро заборгованості за кредитом та 37 043,06 євро заборгованості по відсотках за користування кредитом, що згідно курсу 16,01 НБУ від 29.05.2014 року становить 1 294 024,90 грн., а також 156 272,47 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

При цьому, при визначенні розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору, підлягаючої стягненню з відповідача, судом правильно застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та зменшено розмір неустойки до 5 000 грн.

Також, судом правильно відмовлено в задоволенні позовної вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2. 1 850 грн. додаткових витрат у зв'язку з відсутністю будь-якого документального підтвердження таких витрат позивача.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального судом не встановлено.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2. слід відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Проскурніцький П.І.