Рішення № 42771272, 17.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4981/14-ц

Провадження № 22-ц/779/150/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В. І.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретарів: Турів О.М., Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про визнання правочину таким, що був укладений, визнання права власності на рухоме майно та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на транспортний засіб, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ПАТ «Акцент-Банк» про визнання правочину таким, що був укладений, визнання права власності на рухоме майно та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на транспортний засіб FIAT Scudo, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09.09.2012 року він придбав у ОСОБА_4 транспортний засіб FIAT Scudo, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1, сплативши 6 200 дол. США, що на день проведення розрахунку було еквівалентно 49 556,60 грн., про що вони склали розписку.

У цей же день відповідач видав йому довіреність на керування та розпорядження даним автомобілем, яким він володів та користування протягом тривалого часу, здійснював його ремонт та укладав договори страхування.

Звернувшись у травні 2014 в органи ВДАІ з метою зняття автомобіля з обліку та постановки на облік на своє ім'я, він дізнався, що на транспортний засіб накладено арешт згідно постанови ВДВС Коломийського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12.11.2013 року, винесеної на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 23.09.2013 року про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 327 829,89 грн.

Посилаючись на те, що між ним та відповідачем фактично відбувся правочин купівлі-продажу автомобіля та був проведений повний розрахунок, він правомірно набув право власності на нього, а тому накладенням арешту на автомобіль порушуються його права, як законного власника транспортного засобу, просив позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано таким, що відбувся правочин купівлі-продажу транспортного засобу, автомобіля марки FIAT, модель Scudo, 2001 року випуску, колір білий, тип - фургон малотонажний-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_1, зареєстрований 29.08.2012 року, що був укладений 09.09.2012 року у м. Коломиї між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_3 право власності на даний транспортний засіб.

Скасовано постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження від 12.11.2013 року, винесену державним виконавцем ВДВС Калуського МУЮ Панкратьєвим В.В., у частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на транспортний засіб марки FIAT, модель Scudo, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі на дане рішення ПАТ «Акцент-Банк» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який є обов'язковим для всіх юридичних і фізичних осіб. П. п. 7, 8 даного Порядку визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Перед відчуженням автомобіля ОСОБА_4 не зняв його з реєстрації у встановленому порядку, а позивач не зареєстрував на своє ім'я.

П. 8 Порядку чітко визначено перелік документів, які підтверджують набуття права власності на автомобіль. Проте, ні довіреність, ні розписка не входять до списку таких документів.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів про реєстрацію у встановленому порядку права власності на автомобіль, не долучено належно оформлених документів про вчинення правочину. Довіреність та розписка не є документами, що дають підстави для визнання договору купівлі-продажу укладеним, так як, договір доручення є договором про представництво, а розписка не може вважатися письмовою формою договору купівлі-продажу, оскільки сторони не досягли істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля.

Стверджує, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», із позовом про звільнення автомобіля з-під арешту може звертатися лише власник автомобіля, а враховуючи вищенаведене, позивач не є власником даного транспортного засобу.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Акцент-Банк» - Рокетська С.В. апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених мотивів.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року позивач ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

В судове засідання, призначене на 17 лютого 2015 року, позивач, відповідач та його представник не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені, від позивача поступила заява, в якій він просить справу розглядати у його відсутності і в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник ВДВС Коломийського МУЮ в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області 29.08.2012 року, відповідач ОСОБА_4 є власником автомобіля FIAT Scudo, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

9 вересня 2012 року позивач придбав у відповідача зазначений автомобіль, що підтверджується складеною сторонами розпискою.

Зі змісту наданої сторонами спору розписки вбачається, що відповідач 9 вересня 2012 року отримав від позивача 6 200 дол. США та в цей же день видав довіреність на позивача, посвідчену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_8, якою уповноважив позивача, керувати (зняти з обліку в ДАІ, поставити на облік), а також розпоряджатися (продати, обміняти, заставити, здати в оренду) належним йому на праві власності транспортним засобом марки FIAT, модель Scudo, 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

З цього моменту позивач постійно користується придбаним автомобілем, проводить його поточний ремонт та обслуговування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є добросовісним набувачем автомобіля на підставі правочину від 9 вересня 2012 року, яким було досягнуто всіх істотних умов договору, на момент укладення договору відповідач мав право відчужувати своє майно, оскільки жодних заборгованостей не мав, а позивач правомірно та відкрито користується автомобілем протягом тривалого часу.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правовому аналізі норм ст. ст. 655, 638, 207, 334, 328, 321, 392 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Оформлення купівлі-продажу автомобіля та перехід права власності на нього від однієї особи до іншої особи шляхом оформлення відповідної довіреності не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі довіреності здійснюється представництво. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно зі ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності.

Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством (Глава 24 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх, Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (п. 2 вказаних Правил).

Пунктами 2, 7, 8 зазначених Правил передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Ні доручення, ні розписка не є документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Визнаючи таким, що відбувся правочин купівлі-продажу транспортного засобу, судом першої інстанції не враховано положення ст. 207, ст. 638 ЦК України в поєднанні з Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, якими передбачено особливий порядок укладення договорів купівлі-продажу та реєстрації автомобілів.

А тому надана позивачем розписка на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу автомобіля в письмовій формі не може створювати у його сторін будь-яких прав і обов'язків, в т.ч. бути підставою для набуття позивачем права власності на транспортний засіб.

Таким чином, висновок суду про те, що між сторонами спору було укладено договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу та наявність підстав для визнання за позивачем права власності на нього, є таким, що ґрунтується на припущеннях.

Крім того, встановлено, що у відповідача перед банком наявні боргові зобов'язання на суму 327 829 грн. 89 коп. і щодо боржника ОСОБА_4 ухвалою суду від 21 серпня 2014 року було накладено арешт на все його майно, а тому, визнавши право власності на автомобіль згідно цього рішення, суд не врахував, що таке право порушує права третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та був зареєстрований за відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки правовідносини між сторонами регулюються не лише нормами ЦК України, а і нормативними актами, якими врегульовано порядок відчуження транспортних засобів на території України.

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про визнання правочину таким, що був укладений, визнання права власності на рухоме майно та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на транспортний засіб - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський