Вирок № 42768801, 13.02.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№1-кп/263/131/2015

№263/839/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2015 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Момот А.М.,

за участю прокурора Панькіна Є.Є.,

за участю потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Зажиточне Тельманівського району Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, працюючої мийником на автомийці «Приморьє» ФОП ОСОБА_3, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2014 року приблизно о 18:00 годині ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_2, під час вживання спиртних напоїв разом із потерпілим ОСОБА_1, у ході сварки з ним, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесла один удар кухонним ножем в груди потерпілому, в результаті чого заподіяла тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва у 7-му міжреберному просторі, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, висунутого проти неї в обвинувальному акті. Пояснила, що 03.12.2014 року у вечірній час вона разом із ОСОБА_1, з яким підтримує близькі стосунки, та його батьками, за місцем свого проживання, святкували річницю весілля батьків, а саме: вечеряли та вживали спиртні напої. Через певний час батьки пішли відпочивати, а ОСОБА_1 почав висловлювати на її адресу претензії з приводу ревнощів до інших чоловіків. Вона намагалася піти з кімнати, але ОСОБА_1 силою утримував її спричинивши синці на лівій руці, а потім наніс декілька ударів долонею по обличчю. Відчувши біль та образу вона взяла зі столу кухонний ніж та нанесла один удар в ліву частину тулубу, після чого тут же кинула ніж. Вона побачила, що ОСОБА_1 тримає лівий бік, з якого у нього йшла кров та викликала «швидку допомогу», яка госпіталізувала потерпілого. В подальшому вона дочекалася працівників міліції, які оглянули місце події та вилучили ніж. Зазначила, що удар вона нанесла неприцільно. Визнає, що вчинила злочин, у здійсненому кається, просить суд суворо її не карати. Просила врахувати, що вона діяла за обставин, які були викликані неправомірною поведінкою ОСОБА_1 та загрожували її здоров'ю, тобто її дії були спровоковані діями потерпілого. У неї також були тілесні ушкодження, але вона не зверталася до лікарні. Просить суд суворо її не карати, кається у скоєному. Принесла вибачення потерпілому, який їх прийняв. Просила врахувати, що також надавала допомогу ОСОБА_1 під час його лікування та реабілітації, а в даний час вони продовжують спільне проживання.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному обсязі підтвердив пояснення ОСОБА_2 та заявив, що не бажає притягувати її до кримінальної відповідальності. Будь-які претензії до ОСОБА_2 відсутні. Причиною конфлікту був стан його алкогольного сп'яніння та застосування насильства.

Враховуючи, що ОСОБА_2 в судовому засіданні провину у висунутому проти неї кримінальному обвинуваченні визнала повністю, суд, розцінюючи її показання як об'єктивні, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку у відповідності зі ст.349 КПК України, вважає за можливе розглянути кримінальне провадження без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин провадження і які ніким не оспорюються.

Аналізуючи досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 повністю доведена, а її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, так як вона своїми умисними діями, спричинила тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 раніше не судима, щиро кається у скоєнні злочину, вчиненому під впливом хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, надала потерпілому допомогу безпосередньо після вчинення злочину, примирилася з потерпілим, має на утриманні неповнолітню дитину 2002 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштована.

Суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, вчинення злочину під впливом хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

Суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченої, позиції потерпілого, який не має претензій до винної та просить суворо не карати, думки прокурора про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд призначає винній покарання у вигляді позбавлення волі, але вважає, що її виправлення можливо без відбування покарання з випробуванням та покладенням на неї обов'язків.

Позовні вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету у сумі 1542,90 гривень, підлягають задоволенню, оскільки їх розмір підтверджено документально, і позов визнаний обвинуваченим.

Речові докази по справі: ніж, светр та футболку, передані на зберігання до Камери зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, - підлягають знищенню. /Квитанції №002605 та №002623 від 14.01.2015р./ (а.с.110, 112)

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_2 в період випробувального терміну не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_1 в період з 03.12.2014 року по 08.12.2014 року у Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня №4» (р/р35410001023548 в ДУ КСУ в Донецькій області, МФО834016, код ЄДРПОУ 01990654) грошову суму у розмірі 1542,90 гривень.

Речові докази по справі: ніж, светр та футболку, передані на зберігання до Камери зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.О.Ковтуненко