Постанова № 42766103, 16.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 910/27082/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників сторін

Від позивача: представник ОСОБА_2 - за довіреністю.

Від відповідача-1: представник не з'явився.

Від відповідача-2: представник не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.12.2014

у справі № 910/27082/14 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом ОСОБА_4

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство "Світло"

2) Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу

державної реєстрації юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців Солом'янського району Реєстраційної служби

Головного управління юстиції у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсним рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 частково задоволена заява ОСОБА_4, якою до вирішення спору у справі № 910/27082/14 по суті та набрання рішенням суду законної сили вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено державним реєстраторам Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району м. Києва вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" про державну реєстрацію змін до установчих документів, а також будь-яких інших змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", які містяться в Єдиному державному реєстрі; накладено арешт на нежитлові приміщення площею на 1-му, ІІ-му та мансардних поверхах (в літ. Б) загальною площею 2455,70 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло".

Не погоджуючись з ухвалою, третя особа звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Представники відповідачів, третьої особи в судове засідання не з'явились; відповідач-2 не повідомили суд про причини неявки на судове засідання.

Відповідач-1 та третя особа на адресу апеляційного суду надіслали клопотання про вiдкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Колегія суддів розглянула клопотання відповідача-1 та третьої особи про відкладення розгляду справи та прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Однак, відповідачем-1 та третьою особою у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказано обгрунтованих підстав з наданням підтверджуючих документів, з яких вони не можуть бути присутніми у судовому засіданні, або про відсутність можливості направити у судове засідання іншого представника.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача-1, а також відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Світло" та Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" від 14.10.2014 р. проведені з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" в редакції від 04.03.2014 р. № 04/03/14, в результаті чого позивача було незаконно виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" та позбавлено частки в статутному капіталі відповідача-1.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом:

- накладання арешту на майно, що належить на праві власності ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло»;

- шляхом заборони державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» про державну реєстрацію змін до установчих документів, а також будь-яких інших змін до відомостей про ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» , які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- шляхом заборони Товариству, його посадовим особам подавати до відділу державної реєстрації документи для реєстрації у Єдиному державному реєстрі відомостей про зміни до установчих документів Товариства та будь-яких інших відомостей про Товариство.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, господарський суд дійшов до висновку про те, що є обґрунтованою заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району м. Києва вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "НВП "Світло" про державну реєстрацію змін до установчих документів, а також будь-яких інших змін до відомостей про ТОВ "НВП "Світло", які містяться в Єдиному державному реєстрі, а також накладення арешту на нежитлові приміщення площею на 1-му, ІІ-му та мансардних поверхах (в літ. Б) загальною площею 2455,70 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ТОВ"Науково-виробниче підприємство "Світло" до набрання рішення Господарського суду міста Києва законної сили.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В частині вимог позивача про заборону ТОВ "НВП "Світло", його посадовим та довіреним особам подавати до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району м. Києва документи для реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про зміни до установчих документів ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Світло", а також будь-яких інших змін до відомостей про ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Світло", які містяться в Єдиному державному реєстрі, суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Заперечуючи проти ухвали про забезпечення позову, третя особа вказує на те, що ухвала про заборону вчиняти будь-які дії та накладення арешту на майно є передчасними, оскільки судове рішення, на яке посилався позивач як на підставу правомірності заявлених позовних вимог, не набрало чинності. Крім того, судом не взято до уваги того, що накладення арешту на майно можливе лише за позовами майнового характеру і щодо майна, яке є предметом спору, тоді як вимоги позивача про визнання недійсними рішення загальних зборів та визнання недійсними зміни до Статуту є вимогами виключно немайнового характеру. Позивачем не надано жодного доказу про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення та запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що основною діяльністю Товариства є підприємницька діяльність, в тому числі операції з нерухомістю, таким чином заперечення третьої особи стосовно необхідності розмежування вимог майнового та немайнового характеру не заслуговують на увагу.

Колегія суддів дійшла висновку про адекватність, здійсненої господарським судом першої інстанції, оцінки, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив клопотання позивача щодо накладання арешту на акції, оскільки існує як прямий зв'язок між забороною на виконання рішення та предметом позовних вимог, так і ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позовних вимог, в разі невжиття заходів щодо заборони на виконання рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м.Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/27082/14- без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова