Ухвала суду № 42765812, 10.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 820/17848/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання -Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - Моїсеєнко К.О.,

представника відповідача - Маначинської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/17848/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з подальшими уточненнями просило: скасувати наказ Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 202 від 24 липня 2014 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енерготехніка», скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05 листопада 2014 року №0000662202, №0000672202, №0000652202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05 листопада 2014 року № 0000662202, №0000672202. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Дергачівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі направлень на перевірку від 28 серпня 2014 року № 283,281,288,282,284 проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енерготехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлені актом № 948/20-11-22- 01/22678151 від 15 жовтня 2014 року, яким зафіксовано порушення: встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 475000 грн. в результаті допущених ТОВ НВП "Енерготехніка" порушень п.135.1 ст.135 , п.137.1 ст.137., п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( зі змінами та доповненнями); заниження податку на прибуток на загальну суму 475 000 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.1 "Валові доходи" і 3.1.2 "Валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» розділу 3 акта перевірки, та як наслідок, перевіркою на підставі п. 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2455-VI (із змінами і доповненнями), встановлено заниження повноти визначення нарахування авансових внесків по декларації 2013 року (табл. Дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків) за період березень - вересень 2013 року та донараховано авансових внесків з податку на прибуток на 277 081 грн. (475 000 грн/12 міс.х7 міс.); заниження на загальну суму 4056,0 грн., в т.ч. за квітень -1409,0 грн., травень 1014 грн., вересень 1633 грн. в результаті допущених порушень ТОВ НВП "Енерготехніка" п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 "Податкова накладна" Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2455-VI (із змінами і доповненнями), а саме - ТОВ НВП "Енерготехніка" безпідставно включено до податкового кредиту декларацію з податку на додану вартість суму ПДВ на 4056,0 грн., яка не підтверджена оригіналами податкових накладних (т. 1 а.с. 53-135).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення від 23 жовтня 2014 року до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 32-34).

Рішенням від 04 листопада 2014 року №4743/10/20-11-22-01 Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області висновки акту перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 22-26).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000652202, № 0000662202 та № 0000672202 від 05 листопада 2014 року (т. 1 а.с. 27-29).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що начальником Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області 24 липня 2014 року винесено наказ №202 «Про проведення документальної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енерготехніка», згідно, якого перевірка позивача повинна була розпочатись з 07 серпня 2014 року, проте фактично була розпочата 28 серпня 2014 року (т. 1 а.с. 44).

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст.78 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, належним способом захисту в даному випадку є не допуск платником податків посадових осіб органів державної податкової служби до фактичного проведення перевірки.

Судовим розглядом встанволено, що фахівці відповідача фактично допущені до проведення перевірки та позивачем надані витребувані документи та дозволено здійснення перевірки, яка, до того ж, фактично вже відбулася та оформлена актом за №948/20-11-22-01/22678151 від 15 жовтня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що правові наслідки оскаржуваного наказу вже відбулися та задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року ТОВ НВП "Енерготехника" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 68153858 грн.

Під час перевірки відповідачем встановлено завищення на суму 4056 грн., в т.ч. за квітень - 1409 грн., травень -1014 грн., вересень - 1633 грн.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні при проведенні перевірки, ні у суді першої та апеляційної інстанції не надано оригіналів податкових накладних, які б могли підтвердити включення сум позивачем до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість у розмірі 4056 грн., у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ НВП "Енерготехника" ні нормативно, ні документально не доведено перед судом право на віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Статтею 135 Податкового кодексу України, визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При перевірці визначення об'єкта оподаткування відповідачем дохід перевірено згідно первинних документів, а саме: банківських виписок, касових звітів, накладних на відвантаження, а витрати взяті з даних синтетичного та аналітичного обліку, а саме по обігово-сальдовим відомостям без перевірки первинних документів, що по-перше, не відповідає вимогам ст.138.2 Податкового кодексу України, а по-друге не підтверджується самими обігово-сальдовими відомостями та балансовим рахунком 902 "Собівартість реалізованих товарів", долученими позивачем до матеріалів справи, згідно з якими собівартість придбаних та реалізованих товарів за 2013 рік складає 340802648,0 грн.

Зазначена сума собівартості придбаних та реалізованих товарів за 2013 рік у розмірі 340802648,0 грн. підтверджується первинними документами позивача, а саме: помісячними звітами руху товарів по складу з січня 2013 року по грудень 2013 року, інвентаризаційними описами залишків товару на складах позивача з січня 2013 року по грудень 2013 року, підписами матеріально відповідальних осіб, камерників складів позивача, а також даними головної книги підприємства позивача по балансовим рахункам 281 "Товари", 902 "Собівартість реалізованих товарів".

У бухгалтерському обліку ТОВ НВП "Енерготехніка" формування собівартості реалізації товарів відображається наступними проводками: оприбуткування товарів - Дт рахунку 281 "Товари" Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; формування собівартості товарів - Дт рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" - Кт рахунку 281 "Товари" - 340802648 грн. за фактом реалізації згідно звітів по складу;закриття рахунків обліку собівартості - Дт рахунку 791 "Результат операційної діяльності" Кт рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" - 340802648 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ НПП "Енерготехніка" у декларації на прибуток за 2013 рік дійсно невірно відобразило як доходи, так і витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, однак фактичного заниження об'єкту оподаткування при цьому не відбулося: сума доходу, який враховується при формуванні об'єкту оподаткування склала 342255535 грн., сума витрат, в т.ч. собівартість, інші витрати - 344173325 грн. Об'єкт оподаткування (збиток) - 1917790 грн.

При подачі позивачем до органів доходів і зборів уточненої декларації (березень 2014 року) ТОВ НПП "Енерготехніка" допущена арифметична помилка - всі показники зменшені на один розряд, що призвело до заниження доходів і витрат і неправильного розрахунку об'єкту оподаткування. При перевірці формування декларації по прибутку підприємства за 2013 рік виявлені відхилення і розрахований фактичний об'єкт оподаткування.

Сума доходу, який враховується при формуванні об'єкту оподаткування склала 342255535 грн., сума витрат - 344173325 грн. Об'єкт оподаткування (збиток) - 1917790 грн., у зв'язку з чим, авансові платежі не нараховуються і не сплачуються.

В уточнюючих деклараціях, які здані протягом 2014 року в стор. 01 "Доходи, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування" допущена арифметична помилка, що привело до розрахунку невірного об'єкту оподаткування. Перевіркою відповідача повноти визначення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року необґрунтовано встановлено їх заниження в сумі 305578431 грн. Перевірка відповідача базувалася на даних синтетичного і аналітичного обліку, а саме на даних оборотно-сальдової відомості за 2013 рік, і даних балансового рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за 2013 рік. Згідно цих даних встановлена собівартість придбаних і реалізованих товарів за 2013 рік в сумі 335672057 грн., що протирічить ст. 138.2 Податкового кодексу України. За результатами перевірки Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області встановлено, що підприємство помилково в податковій декларації по податку на прибуток, який надавався як уточнює, в гр. 05.1 за 2013 рік відображувало собівартість придбаних і реалізованих товарів в сумі 30093626 грн.

Тобто, підприємство при наданні уточнюючій податковій декларації по податку на прибуток допустило арифметичну помилку на один розряд знаків. Фактична собівартість реалізованих товарів первинних документів складає 340802648 грн. У рядку 05.1 Податковій декларації з податку на прибуток зазначена сума 337672057,03 грн. Факт заниження податкових зобов'язань не встановлений. Фактичні витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2013 рік згідно даних первинних документів складають 344173325 грн.

З матеріалів справи встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам п. 9.2. cт. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Посилання апелянта на аналіз рахунку № 90 за 2013 рік, долучений ним до матеріалів справи (т. 18 а.с. 56), як доказ на підтвердження суми понесених позивачем витрат у розмірі 335 672 057 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки копія зазначеного аналізу рахунку належним чином не завірена, дані зазначені в ньому не підтверджені первинними документами та походження зазначеного документу невідомо.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник апелянта - ОСОБА_2, яка безпосередньо приймала участь у перевірці позивача, за результатами якої складений акт № 948/20-11-22-01/22678151 від 15 жовтня 2014 року, пояснила, що дані зазначеного аналізу формуються комп'ютерною програмою, у зв'язку з чим не виключена можливість допущення помилки зі сторони бухгалтера. Також пояснила, що первинні документи, на яких формувалась бухгалтерська звітність, під час перевірки не досліджувалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/17848/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.