Ухвала суду № 42765811, 10.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 816/5038/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 816/5038/14

за позовом Публічного Акціонерного товариства "Завод"Лтава"

до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, у якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 27 листопада 2014 року ВП № 43967446 "Про закінчення виконавчого провадження", зобов'язання провести виконавчі дії із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "Завод "Лтава" в розмірі 1306, 68 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області від 27 листопада 2014 року ВП №43967446 "Про закінчення виконавчого провадження"; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про виконавче провадження», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по адміністративній справі №2а-1670/181/12 за позовом ПАТ "Завод "Лтава", яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі здійснити перерахунок розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479), включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві за наслідками перерахунку розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод Лтава", включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки, здійснити повернення ПАТ "Завод "Лтава" надлишково сплачених коштів для виплати та доставки пільгових пенсій.

На виконання даного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-1670/181/12.

Постановою ВДВС Лубенського МРУЮ від 14 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа, боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення до 21 липня 2014 року.

Листом від 21 липня 2014 року УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області повідомило державного виконавця про те, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_1 повинні відшкодовуватись ПАТ "Завод "Лтава", оскільки вказаний громадянин працював на Полтавському електромеханічному заводі з 01 грудня 1973 року по 28 червня 1976 року.

Державним виконавцем 20 листопада 2014 року за вих. №702/9 на адресу УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області надіслано вимогу про надання відомостей щодо виконання судового рішення в адміністративній справі №2а-1670/181/12.

Листом від 26 листопада 2014 року вих. №7327/07-13 УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області повідомило державного виконавця про те, що пенсію на пільгових умовах призначена на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період роботи до 01 січня 1992 року , розрахунки витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод "Лтава" відповідають мотивувальній частині постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі №2а-1670/181/12. Крім того, зазначено, що мотивувальна частина судового рішення не містить вказівки на осіб, відносно яких має бути проведений перерахунок.

На підставі вказаного листа державним виконавцем 27 листопада 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43967446 у зв'язку з повним виконанням судового рішення, копію якої позивач отримав 16 грудня 2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по справі №2а-1670/181/12, на виконання якої 12 червня 2014 року видано виконавчий лист №2а-1670/181/12, 14 липня 2014 року відкрито виконавче провадження №43967446, УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі зобов'язано здійснити перерахунок розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод Лтава", включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, резолютивною частиною зазначеного рішення встановлений обов'язок УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі здійснити перерахунок розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод Лтава", включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки. Посилань на випадки, за наявності яких відповідний розрахунок може не проводитись, резолютивна частина судового рішення не містить. Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Рішеннями Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року та №11-рп/2012 встановлено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20 липня 2004 р. у справі "Шмалько проти України" зазначив: "пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження з підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець має пересвідчитись у повному, фактичному виконанні боржником вимог судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що належним доказом виконання зазначеного судового рішення буде саме фактичне проведення перерахунку розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ "Завод Лтава", включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки. Проте, відповідний перерахунок УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі не проводився, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями виконавчого провадження №43967446 та листом третьої особи від 24 грудня 2014 вих. №8110/07-17 (а.с. 31).

Судовим розглядом встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи акту звірки між ПАТ "Завод "Лтава" та УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі по відшкодуванню пільгових пенсій за списком №1 за 2004-2006 роки, виставлені суми для відшкодування ПАТ "Завод "Лтава" Пенсійним фондом як за даними позивача, так і за даними третьої особи становлять 1306 грн. 68 коп. Даний акт підписано головою правління та головним бухгалтером ПАТ "Завод "Лтава", а також першим заступником начальника УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі і скріплено печатками (а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/181/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, необґрунтоване, оскільки фактично зазначене рішення не виконано.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії із зарахуванням коштів у розмірі 1306 грн. 68 коп. на розрахунковий рахунок ПАТ "Завод "Лтава", необґрунтовані та не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що вчинення відповідних дій є повноваженням органу державної виконавчої служби.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 816/5038/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.