Ухвала суду № 42765644, 09.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р.Справа № 820/19481/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. по справі № 820/19481/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю " Петроль РЗС"

до Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03.12.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Петроль РЗС» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002922201 від 12.08.2014 року; № 0002932201 від 12.08.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року позов задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0002922201 від 12.08.2014 року; №0002932201 від 12.08.2014 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2013 року та з питань декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 01.05.2014 року, про що складений акт №2485/20-34-22-01-05/21193658 від 30.07.2014 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України та завищені витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та які не відносяться до фінансово - господарської діяльності позивача, а саме собівартості придбаного у ФОП ОСОБА_1 дизельного палива в сумі 833 208 грн. у 2013 році, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 596 025 грн. за 2013 рік; заниження податку на прибуток в сумі 45065 грн. за 2013 рік;

п.198.3 ст.198 ПК України завищений податковий кредит на суми податку на додану вартість, які не відносяться до фінансово-господарської діяльності позивача по придбаному у ФОП ОСОБА_1 дизельному паливу на загальну суму 108 192 грн., в тому числі в лютому 2013 році на суму 63 000 грн. та у квітні 2013 році на суму 45 192 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 108 192 грн., в тому числі в лютому 2013 році на суму 63000 грн. та у квітні 2013 році на суму 45 192 грн.;

п.198.3 ст.198 ПК України завищений податковий кредит на суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гионсар Трейд» та ТОВ «Радаліт» на загальну суму 42 345 грн., в тому числі у квітні 2014 року на суму 27 013 грн. у травні 2014 року на суму 15 332 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 42 345 грн., в тому числі у квітні 2014 року на суму 27 013 грн., у травні 2014 року на суму 15 332 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0002912201 позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток на суму 67 597,50 грн., із них за основним платежем у розмірі 45065 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями 22 532, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0002932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 225805,50 грн., із них за основним платежем 150537грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75268,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п. 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту та складу валових витрат, понесених у розмірі 45065 грн. у травні 2014 року та у лютому 2013 року в розмірі 150534 грн., за результатами господарських відносин із ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Гионсар Трейд» та ТОВ «Радаліт» у зв'язку з відсутністю реального характеру даних господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 з яким укладено договір поставки нафтопродуктів № 261 від 11.05.2012 року, за яким поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах CPT-залізнична станція призначення (в редакції Інкотермс-2000) за реквізитами, вказаними в заяві покупця, або автомобільним транспортом за умовами FCA-автоцистерна (перевізник) на естакадах наливу нафтобаз, а також за умовами СРТ-склад Покупця.

Матеріалами справи свідчать про те, що на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткової накладної №21 від 14.02.2013р., податкової накладної №21 від 14.02.2013р., подорожного листа № 659051 від 14.02.2013р., товарно-транспортної накладної ТТН №140213 від 14.02.2013р., рахунка-фактури №14 від 14.02.2013р., сертифікат відповідності на дизельне паливо, банківських виписок від 14.02.2013, 15.02.2013р. про безготівкові розрахунки з ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар, рахунка-фактури №435 від 22.03.2013р., видаткової накладної №29 від 22.03.2013, податкової накладної №29 від 22.03.2013, подорожного листа №659123 від 22.03.2013р., товарно-транспортної накладної №220313 від 22.03.2013р., банківської виписки від 25.04.2013. про безготівкові розрахунки з ФОП ОСОБА_1

З приводу доводів відповідача про те, що операції з придбання та реалізації дизельного палива позивачем є такими, що не відносяться до фінансово-господарської діяльності позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Довідка Облстатуправління каже, що позивач здійснює таку господарську діяльність : - Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); - Код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним; - Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; - Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; - Код КВЕД 64.19 Інші види грошового посередництва; - Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Договір оренди майна №ар3005-2 від 30.05.2012р. підтверджує оренду майна з ТОВ "Богодуховський нафтогазопереробний завод" резервуара для зберігання рідких нафтопродуктів.

Відповідно до наданих суду копій правовстановлюючих документів у власності та оренді ТОВ "Петроль-РЗС" знаходяться стаціонарні автозаправні станції, розташовані за адресами:

-с.м.т. Старий Салтів, вул. Харківська, 4-А;

-м. Харків, вул. Зубарева, 42;

-м. Харків, Салтівське шосе, 147-А;

-м. Харків, вул. Велика Кільцева, 6-А;

-м. Харків, пр. 50річчя ВЛКСМ, 45-А.

Крім цього наданими до суду доказами встановлено, що на стаціонарних АЗС зареєстровані книги обліку розрахункових операцій та встановлені реєстратори розрахункових операцій, що підтверджується довідками №№2034004908Р від 30.12.2011р., №2034004903Р від 30.12.2011р., №2034004904Р від 30.12.2011р., №2034004906Р від 30.12.2011р., №2034004909Р від 30.12.2011р.

Під час розгляду адміністративної справи № 820/10502/14 за позовом позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942203 від 20.03.2014, судовим рішенням були підтверджено реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 за даною угодою, за період часу-квітень 2013 року.

Крім того рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року по справі № 812/7117/13а, скасовано податкове повідомлення-рішення № 000001710 від19.06.2013року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено податкові зобов'язання за формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по угоді з позивачем від 11.05.2012 року №261.

З приводу частини позовних вимог щодо господарських операцій з ТОВ «Гионсар Трейд» та ТОВ «Радаліт», то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Гионсар Трейд» з яким укладено договір поставки запасних частин до автомобілів від 19.05.2014 року.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні №РН-0000201 від 21.05.2014р. на поставку вкладишу корінного в кількості 1 шт., вкладишу колінного в кількості 1 шт. на загальну суму 91 992,00 грн., в тому числі ПДВ 15 332,00 грн., податкову накладну від 21.05.2014 року №5, банківської виписки від 04.07.2014р.

Крім цього, позивачем 04.04.2014 року укладено договір №302 з ТОВ "РАДАЛІТ" на поставку запасних частин до автомобілів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000302 від 07.04.2014р. на поставку компресору подачі повітря в кількості 1 шт. на суму 92 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15 416,67 грн., видаткової накладної №РН-0000303 від 05.05.2014р. на поставку стартера в кількості 1 шт. та корзини зчеплення в кількості 1 шт. на загальну суму 69 580,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 596,67 грн., податкову накладну від 07.04.2014 року №42 та податкову накладну від 30.04.2014 року №301, копії банківських виписок від 07.04.2014р. та 30.04.2014р.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що актами перевірки від 19.07.2013 року №5/17-0113/НОМЕР_1 та 05.06.2013 року № 9/17-0113/НОМЕР_1 по ФОП ОСОБА_1, Стаханівською Об'єднаною Державною податковою інспекціє Головного управління Міндоходів у Луганської області встановлено нереальності здійснення господарських операцій з позивачем, колегія суддів зазначає.

У відповідності до роз»яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про фактичний рух активів у позивача, здійснення транспортування.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. по справі № 820/19481/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.