Ухвала суду № 42764305, 09.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 876/10484/14; 876/10484-1/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 02.09.2014 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів в якому просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника з 01.08.2013 року по 27.01.2014 року та за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника з 28.01.2014 по 31.07.2014 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов з 01.08.2013 року по 27.01.2014 року залишено без розгляду, з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, вирішено сягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 6827,50 грн.середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуальног та матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх справ, свобод чи інтересів.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Статтею 233 КЗпП передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком

Тому апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції, що ст. 233 КЗпП не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та що ним було пропущено строк звернення до суду є помилковими та не можуть бути визнані обґрунтованими.

Також зазначає, що під час розгляду справи про поновлення на роботі Львівський окружний адміністративний суд у своїй постанові від 27.01.2014 р. в справі №813/6644/13-а не вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, хоча у відповідності до ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підстав наведеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Не погодившись з постановою суд першої Львівська митниця Міндоходів оскаржила її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Залишаючи позовні вимоги в частині з 01.08.2013 року по 27.01.2014 року, суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року у справі №813/6644/13-а позивачем заявлялись до відповідача вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника та у зв'язку з неодноразовими уточненнями позовних вимог згадана вимога позивачем була знята. Тому суд вважав, що позивач дізнався про порушення свого права 30.08.2013 року, коли звернувся до суду за його захистом, однак звернувся до суду з адміністративним позовом лише 02.09.2014 року, тобто з порушенням місячного строку, встановленого ч. 3 ст.99 КАС України.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги з 01.08.2013 року по 27.01.2014 року слід залишити без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду за період з 28.01.2014 року по 30.07.2014 року в сумі 6827 грн. 50 коп. є обґрунтованим та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року у справі за №813/6644/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 01.08.2013 року, яка в цій частині звернута до негайного виконання. 31.07.2014 року Львівською митницею Міндоходів було прийнято наказ № 904-о, яким поновлено позивача на вказаній посаді, однак йому не виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду з 28.01.2014 року по 31.07.2014 року, через що він звернувся до суду за захистом порушеного права.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листи відповідача не можна вважати такими , що спрямовані на виконання судового рішення, зокрема лист від 26.02.2014 року, який носить інформаційний характер (інформує позивача про відсутність трудової книжки), а тому суд вірно вважав, що він не спрямований на виконання судового рішення та лист від 24.07.2014 року спрямований на виклик позивача до відповідача з метою виконання судового рішення, як наслідок такого прибуття є поновлення на роботі наказом від 31.07.2014 року.

Крім того суд вірно зазначив, що відповідно до змісту ч. 3 ст. 24 КЗпП України та п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, вбачається, що виконання судового рішення в частині поновлення на роботі (прийняття наказу про поновлення, в даному випадку) не перебуває у причинно - наслідковому зв'язку із присутністю працівника, який поновлюється, у відділі кадрів роботодавця.

Також суд вірно зазначив, що ухвала від 01.08.2014 року у справі за №813/6644/13- не може бути тим документом, який вказує на відсутність вини з боку відповідача щодо виконання судового рішення, оскільки вона прийнята за наслідками контролю за виконанням постанови суду (наслідки розгляду звіту) предметом судового дослідження якої є лише подання звіту, а не вина відповідача.

Також, вірно зазначено, що позивачу не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження, з врахуванням позиції Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрія Миколайовича Іванова проти України».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду є обгрунтовані.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Львівської митниці Міндоходів та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року по справі № 813/6060/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2015 року