Ухвала суду № 42762974, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/43592/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бившевої Л.І.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступника Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Газифікатор-Сервіс» (далі - Підприємство), до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000012201, № 0000022201 та № 0000032201 від 20.02.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та виконання договорів.

25 березня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000012201, № 0000022201 та № 0000032201 від 20.02.2013 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що реальність вчинення господарських операцій між Підприємством та його контрагентами ПП «Промспецтех», ПП «Приматех», ПП «А-Прайм», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», ТОВ «Теплосервіс Плюс», ТОВ «Сервістранс -Н-08» підтверджена відповідними первинними документами.

ДПІ неправомірно збільшено Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 448 731,29 грн., з податку на додану вартість, у розмірі 155 766,58 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 9 572,20 грн.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 25.01.2013 року до 28.01.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань взаємовідносин з ПП «Промспецтех», ПП «Приматех», ПП «А-Прайм», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», ТОВ «Теплосервіс Плюс», ТОВ «Сервістранс -Н-08» за період з 1.07.2009 року до 30.06.2012 року, за наслідками якої 30.01.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.,п. 138.1, 138.2, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занизило податок на прибуток, у розмірі 297 723,92 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.,ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України - занизило податок на додану вартість, у розмірі 114 536,59 грн., - зменшило від'ємне значення за деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2009 року - 3 196,00 грн., березень 2011 року - 9 572,20 грн.

20 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000012201 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 448 731,29 грн., № 0000022201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 155 766,58 грн., та № 0000032201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 9 572,20 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Підприємством та ТОВ «Теплосервіс Плюс» були укладені договори про надання послуг, на підтвердження виконання яких Підприємство надало: договірні ціни; локальні кошториси; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних підрядних робіт; підсумкові відомості ресурсів; податкові накладні.

Також, між Підприємством та ТОВ «Теплосервіс Плюс» були укладені договори купівлі - продажу товарів.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало видаткові та податкові накладні; рахунки-фактури; банківські виписки.

1 жовтня 2010 року між Підприємством та ПП «Приматех» був укладений договір про надання послуг, на виконання якого Підприємство надало: акти приймання робіт; видаткові та податкові накладні; рахунки-фактури.

Також, між Підприємством та ПП «Приматех» був укладений договір купівлі - продажу товару.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало видаткові та податкові накладні; рахунки-фактури; банківські виписки.

16 березня 2012 року та 26 квітня 2012 року між Підприємством та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» були укладені договори про надання послуг.

На виконання зазначених договорів Підприємство надало договірні ціни; локальні кошториси; довідки про вартість виконаних робіт; акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт; підсумкові відомості ресурсів; розрахунки загальновиробничих витрат; податкові накладні; банківські виписки.

10 січня 2011 року, 17 січня 2011 року та 19 січня 2011 року між Підприємством та ПП «А-Прайм» були укладені договори про надання послуг.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало локальні кошториси; довідки про вартість виконаних робіт; акти здачі-приймання виконаних підрядних та будівних робіт; підсумкові відомості ресурсів; податкові накладні; банківські виписки.

21 травня 2010 року між Підприємством та ТОВ «Сервістранс-Н-08» був укладений договір поставки.

На виконання зазначеного договору були надані видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та банківські виписки.

25 червня 2010 року між Підприємство та ПП «Промспецтех» був укладений договір купівлі-продажу товару.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало видаткові та податкові накладні; рахунки-фактури та банківські виписки.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

Згідно з п. 198.3 ст. 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій також правильно зазначили, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що господарські операції між Підприємством його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність у контрагентів основних засобів, зареєстрованої невеликої кількості осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів, тощо, не може впливати на права платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бившева Л.І.

Юрченко В.П.