Ухвала суду № 42762924, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/66178/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоферм» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати припис Інспекції № 24/6-ф/юр від 11 червня 2014 року та постанову Інспекції № 12/10пз/7/13-6-3314 від 20 червня 2014 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року скасовано рішення першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернувся позивач.

В своїй скарзі просив скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року. Вказав, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Інспекцією 11 червня 2014 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Товариства, за її результатами складено акт № 24/6-ф. Об`єктом перевірки стала нежитлова будівля (свинарник НОМЕР_1), що розміщена на АДРЕСА_1

За результатами перевірки 11 червня 2014 року відповідачем внесено припис № 24/6-ф/юр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Припис), а 20 червня 2014 року винесено постанову № 12/10пз/7/13-6-3314 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - Постанова), якою визнано Товариство винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 109620 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність Припису та Постанови про накладення штрафу на Товариство.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, виходив з того, що при винесенні оскаржуваних рішень, Інспекція діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Однак, приймаючи вищенаведені рішення, суди виходили з того, що нежитлова будівля (свинарник НОМЕР_1) належить на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2013 року (індексний № 15538111) ОСОБА_2, який є директором Товариства.

Однак, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що дана обставина не підтверджується матеріалами справи.

Також необхідно зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (надалі - Закон N 208/94-ВР ) правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з абзацом 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону N 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Отже, враховуючи вищенаведені норми, відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності несуть замовники будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено замовника будівництва нежитлової будівлі (свинарник НОМЕР_1).

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведених вище підстав оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими, що є підставою для їх скасування відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами цієї статті підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферм» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.