Ухвала суду № 42762849, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64447/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах про визнання протиправним та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах з урахуванням заяви про уточнення позову, просило визнати протиправною і скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах № Ю-13 від 04.04.2013 р. про сплату ПАТ «Сумихімпром» 1 0577145 грн. 62 коп. фінансових санкцій та пені.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 04.04.2013 р. № Ю-13 в частині сплати фінансових санкцій в розмірі 4 628 727 грн. 58 коп. та пені у розмірі 3 671 693 грн. 17 коп., усього в сумі 8 300 420 грн. 75 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 22 коп.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у письмових заперечень на касаційну скаргу, яка надійшла до Вищого адміністративного суду України просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані нею рішення залиши без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 4 квітня 2013 року відповідачем винесено вимогу № Ю-13 про сплату боргу, згідно з якою станом на 01 квітня 2013 року заборгованість позивача зі сплати фінансових санкцій і пені становить 1 0577145 грн. 62 коп., у т.ч.: фінансових санкцій - 5 218412 грн. 33 коп., пеня - 5 358733 грн. 29 коп.

До вказаної вимоги увійшли суми фінансових санкцій та пені, визначені рішеннями відповідача: № 606 від 15.12.2010 року, № 188 від 21.04.2011 року, № 450 від 09.06.2009 року, № 186 від 19.04.2010 року, № 469 від 18.06.2009 року, № 538 від 02.11.2010 року, № 605 від 15.12.2010 року, № 289 від 27.09.2011 року, № 670 від 22.09.2009 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування вимоги № Ю-13 від 04.04.2013 року в частині заборгованості, що виникла на підставі рішень № 606 від 15.12.2010 року, № 188 від 21.04.2011 року, № 450 від 09.06.2009 року, № 186 від 19.04.2010 року, № 459 від 18.06.2009 року, № 538 від 02.11.2010 року, № 670 від 22.09.2009 року, на загальну суму 8 300 420,75 грн., в тому числі - фінансових санкцій - 4 628 727,58 грн. та пені - 3 671693, 17 грн., так як в їх частині є судові рішення, що набрали законної сили, які вирішували питання їх законності, а є такі, що погашені так як не включені до реєстру кредиторів, у зв'язку з розглядом справи про банкрутство позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо скасування вимоги від 04 квітня 2013 року № Ю-1/3 про включення до вимоги рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах № 289 від 27.09.2011 року (фінансові санкції - 293 335,60 грн., пеня - 1 008 315,49 грн.), суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення боргу на підставі рішення № 289 від 27.09.2011року, оскільки постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року по справі № 2а-1870/9815/12 про стягнення боргу на підставі зазначеного рішення на час прийняття оскаржуваної вимоги не набрала законної сили. Отже, включення відповідачем до оскаржуваної вимоги заборгованості, що виникла на підставі рішення № 289 від 27.09.2011 року, є обґрунтованим.

До аналогічних висновків дійшли суди при вирішенні питання про законність спірної вимоги в частині рішення № 605 від 15.12.2010 року, яким було застосовано до позивача штраф у розмірі 296349 грн. 15 коп. та пені 6781724 грн. 63 коп.

З такими висновками судів попередніх інстанцій, зробленими за наслідками дослідження правомірності винесення вимоги відповідача в частині рішень № 289 від 27.09.2011 року та № 605 від 15.12.2010 року, про що наголошує позивач у своїй касаційній скарзі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції сума визначена за позивачем рішенням № 605 була звернута до стягнення, про що свідчить прийняті за наслідком звернення пенсійним органом до суду, рішення першої інстанції якого було предметом розгляду апеляційного та касаційного суду.

Подібні правовідносини мають місце й при розгляді співмірності включення сум фінансових санкцій до спірної вимоги, визначених рішенням № 289.

При цьому, в жодному із випадків не досліджувалось питання в частині виконання позивачем рішень судів щодо погашення зазначених в рішеннях сум заборгованості, зокрема в добровільному чи примусовому порядку (звернення до виконавчої служби, наявність відповідних виконавчих листів, виконавчих проваджень).

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець