Рішення № 42762632, 12.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2015 р.Справа № 916/4863/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ"

до відповідача: державного підприємства "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка"

про стягнення 145 947,12 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Котенок Ю.М., довіреність від 04.11.2014р.

від відповідача: Нейко А.В., довіреність №172 від 02.01.2014р

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка" 145 947,12 грн., де 144 444,60 грн. - основний борг, 1 224,86 грн. - пеня, 277,66 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. позовну заяву (вх.№5008/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/4863/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-12/15 від 05.01.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду заяви було продовжено до 18.02.2015р.

02.02.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№2-502/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 141 332,70 грн. - основного боргу, 1 198,35 грн. - пеня, 271,64 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, однак письмовий відзив на позов суду не надав.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 квітня 2014р. між державним підприємством "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №ОД/Л-14-222/НЮ, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виконати, за завданням Замовника, на свій ризик і відповідно до умов цього Договору, послуги з прибирання приміщень та території пасажирського вокзалу ім. Т.Шевченка Одеської залізниці, розташованого за адресою: 20705, м. Сміла, вул. Московська, 7 щоденно з моменту підписання Договору та до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуг згідно з умовами цього Договору визначається на підставі калькуляцій (Додатках №1, 1а до Договору) і складає 72 222,30 грн. за місяць (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дві грн. 30 коп.), в тому числі ПДВ 20%. Послуги надаються з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. вартість послуг по договору складає 650 000,70 грн. (шістсот п'ятдесят тисяч 70 коп.) з ПДВ 20%. Включає всі витрати "Виконавця" та його винагороду за цим Договором.

За приписами п.4.1. Договору Замовник здійснює оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт на протязі 120 банківських днів з моменту його підписання.

Пунктами 6.1., 6.4. Договору визначили, що сторони приймають на себе виконання зобов'язань, передбачених цим Договором і несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Цим Договором. За несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховуються пеня.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2014р., послуги надаються з 01.04.2014р. до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги відповідачу з прибирання приміщень на території Пасажирського вокзалу ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на загальну суму 144 444,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів наданих послуг №20 від 30.04.2014р. на суму 72 222,30 грн., №31 від 15.05.2014р. на суму 34 946,28 грн., №42 від 31.05.2014р. на суму 37 276,02 грн., однак відповідач розрахунки вартості отриманих від позивача послуг в сумі 144 444,60 грн. не здійснив, внаслідок чого, за ним утворився борг в сумі 144 444,60 грн.

З підстав існування боргу відповідача перед позивачем в сумі 144 444,60 грн., останній 24.10.2014р. звернувся до державного підприємства "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка" з досудовою претензією (вих.№152), відповідно до якої просив здійснити оплати існуючого боргу, яка відповідачем була залишена без відповіді, а борг без оплати.

Під час розгляду справи, позивач повідомив суд, що за усною домовленістю з начальником Пасажирського вокзалу ім. Т. Шевченка Одеської залізниці прибирання в деяких приміщеннях в період квітня - травня 2014р. не здійснювалось, у зв'язку з чим загальна сума боргу складає 141 332,70 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг №ОД/Л-14-222/НЮ в частині проведення остаточного розрахунку вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась сума основного боргу в розмірі 141 332,70 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, заявлена позивачем в розмірі 141 332,70 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 198,35 грн. - пені, 271,64 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 1 198,35 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату отриманих послуг, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її в розмірі 100,00 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в річних в сумі 271,64 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ", у зв'язку з чим стягненню з державного підприємства "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка" на користь позивача підлягає сума основного боргу за отримані послуги, встановлена судом в розмірі 141 332,70 грн., пені в розмірі 100,00 грн., 3% річних в розмірі 271,64 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2 856,05 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Одеська залізниця" Пасажирської служби "Пасажирський вокзал ім. Т.Шевченка" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРЮОФОП 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ" (04086, Київська обл. м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39-А, код ЄДРЮОФОП 38871418) 141 332 (сто сорок одна тисяча триста тридцять дві) грн. 70 коп. - основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. - пені, 271 (двісті сімдесят одна) грн. 64 коп. - 3% річних, 2 856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 17 лютого 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський