Ухвала суду № 42762511, 27.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 січня 2015 року Справа № 903/118/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Стратієнко Л.В.,суддів:Грека Б.М., Селіваненка В.П., Мележик Н.І., Черкащенка М.М.,розглянувши заяву приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 23.09.2014у справі№ 903/118/14за позовомприватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд"простягнення 80 808, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" 80 808, 40 грн. заборгованості за послуги страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за системою міжнародного страхування "Зелена карта".

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.03.2014 позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі №903/118/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 залишено без змін.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі №903/118/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, а рішення господарського суду Волинської області від 11.03.2014 залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі №22/237, від 10.01.2012 у справі №5015/111/11, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 981, 983 Цивільного кодексу України та частини третьої, четвертої статті 18 Закону України "Про страхування", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі №903/118/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за послуги страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за системою міжнародного страхування "Зелена карта". Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно того, що страхові полюси, які стосуються стягнення заявленої позивачем суми, не мають доказів оплати першого страхового платежу, або іншого погодженого сторонами порядку їх оплати (як це необхідно до вимог закону), отже такі правочини не набрали чинності, тому не породжують прав та обов'язків для сторін.

Водночас у постанові від 22.12.2009 у справі №22/237, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості по страховим платежам за договором страхування. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що відповідачем проведена часткова сплата суми страхового платежу з першого по дев'ятий платіж, що підтверджується виписками з банківського рахунку, сплату іншої частини страхового платежу (у розмірі заявленому позивачем до стягнення) відповідачем не проведено; на виконання умов договору, позивачем після одержання першого страхового платежу видано відповідачу відповідні страхові поліси; позивачем не надано доказів надсилання відповідачу повідомлення про припинення дії договору, як це передбачено умовами договору, що свідчить про чинність спірного договору страхування.

У постанові від 10.01.2012 у справі №5015/111/11 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором страхування, інфляційних та 3% річних. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідачем отримувались та використовувались поліси, а третьою особою (повіреним за договором доручення, який укладений позивачем та третьою особою) здійснювались часткові оплати за договорами страхування та за полісами страхування, що підтверджується платіжними дорученнями та свідчить про схвалення відповідачем зазначених правочинів; доказів припинення дії спірних договорів страхування у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" у допуску справи №903/118/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Л. СтратієнкоСудді:Б. Грек В. Селіваненко Н. Мележик М. Черкащенко