Рішення № 42759188, 19.11.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2014 Справа №607/12764/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Процько Я.В.,

за участі секретаря Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ПозивачОСОБА_1, звернувся в суду із позовною заявою до відповідачаТернопільської міської ради, третя особа - Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті йогоматері - ОСОБА_3. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померлайогомати, після чого відкрилась спадщина до складу якої входить вказана частка будинку. Цю частку вона отримала в дарунок, однак права власності на неї з життя не оформила. Після смерті матері позивачприйняв, зазначену частку будинку оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживавз ним. Звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на значене майно у його видачі йомубуло відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документа на нього, що і змусило йогозвернутись до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні позивачзазначені вимоги підтримавта просивїх задовольнити.

Представник відповідачкау судовому засідання проти задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що мати позивача не зареєструвала у встановленому законом порядку права власності на спірне майно, як того вимагають ст.ст. 182, 321 ЦК України, а отже і не отримала такого права. Саме тому, 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 не може входити до спадкової маси і прийняти її ОСОБА_1 не міг та не може.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис № 916, здійснений ІНФОРМАЦІЯ_1 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Як вбачається з фотокопії дубліката договору дарування серії АЕА № 598232 від 18 листопада 1976 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6, ОСОБА_4, котрий діє від імені ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дарунок 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Як встановлено у судовому засіданні за життя ОСОБА_3 не зареєструвала цей правочин як того вимагав закон, а тому їй і не було видано правовстановлюючий документ на дане майно.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. (ч. 1 ст. 1258 ЦК України)

У частині 1 ст. 1261 ЦК України зазначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач є сином ОСОБА_3 і це підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 червня 1978 року, актовий запис № 1490, вчинений 16 червня 1978 року у Тернопільському міському відділі ЗАГС.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Позивач, на момент смерті ОСОБА_3 проживав разом з нею. Дана обставина визнана сторонами, а тому, в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2032/02-31 від 21 липня 2014 року, державним нотаріусом встановлено, що спадкоємцями за законом після померлої ОСОБА_3 є лише позивач. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, щодо 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 йому було відмовлено з підстав відсутності не нього правовстановлюючого документу.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позивач успадкувавзазначену частину будинку, яка залишився після смерті його матері, а відсутність правовстановлюючого документу на це майно позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оформити на нього право власності у встановленому законом порядку та розпоряджатись ним. Враховуючи, що у ніякому іншого окрім як у судовому порядку ОСОБА_1 та не можезахистити своїпорушеніправаслід визнати за нимиправо власності на вказане майно.

Твердження представника відповідача про те, що відсутність у ОСОБА_3 зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на зазначене майно позбавляє позивача можливості успадкувати його судом відкинуті з огляду на таке.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину або не здійснено державну реєстрацію права на, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує з їх виникненням різні юридичні наслідки.

Так, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте цією статтею, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено, що правовим наслідком недотримання такого обов'язку є втрата права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації.

Керуючись ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 12/25 ідеальних частин житлового будинку із надвірними будівлями в АДРЕСА_1, загальною площею 60,5 кв.м., в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

На винесене рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 діб.

Головуючий суддяЯ. В. Процько