Ухвала суду № 42755900, 10.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 818/2887/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі № 818/2887/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів" до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, та просив визнати протиправним та скасувати: - податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №0002092203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1559500грн., в тому числі 1247600грн. - за основним платежем та 311900грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №0002102203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1272686грн.25коп., в тому числі 1018149грн. - за основним платежем та 254537грн.25коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003412203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1538911грн., в тому числі 1231129грн. - за основним платежем та 307782грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003422203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1265750грн., в тому числі 1012600грн. - за основним платежем та 253150грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі №818/2887/14 вимоги позивача були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003412203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1538911грн., з яких: 1231129грн. - основного платежу та 307782грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003422203 в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 1265750грн., з яких: 1012600грн. - основного платежу та 253 150грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі №818/2887/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі №818/2887/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 04.07.2014 року №2419/2203/33813854, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме пп.14.1.36 п.14.1 ст.14,п.39.2, п.39.6 ст.39, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, п.135.4 ст.135, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1247600грн., в тому числі за 3кв.2012 року - 185293грн., за 4кв.2012 року - 34942грн., 2013 рік - 1027365грн., а також про порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1031374грн., в тому числі березень 2013 року - 371115грн., квітень 2013 року - 141920грн., травень 2013 року - 74810грн., червень 2013 року - 53420грн., липень 2013 року - 93386грн., серпень 2013 року - 246207грн., вересень 2013 року - 46653грн., жовтень 2013 року - 706грн., листопад 2013 року - 3117грн. Висновки про вказані порушення зроблені внаслідок: 1).встановлення факту реалізації продукції в 2013 році на експорт за непрямими контрактами за цінами нижче звичайних на суму 734166грн. з покупцем - компанією "Caniory Corporation LLP", 60 Cannon Street, London, EC 4N 6NP, UK; 2). не підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Сумський завод ГТВ" у ТОВ "Промтех Сервіс", ТОВ "СЛ-12", ТОВ "Линк-Трейд", ТОВ "Виксен-систем" та у ТОВ "Атрас-Трейдінг".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

1. Згідно з пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України "ринковою ціною" є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.09.2013 року) встановлені методи та порядок застосування звичайної ціни.

Так, п.39.2 ст.39 ПК України передбачено, що для визначення звичайної ціни застосовуються такі методи: 1) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); 2) ціни перепродажу; 2) "витрати плюс"; 4) розподілення прибутку; 5) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни за методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому, умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідачем під час проведення перевірки було використано метод "витрати плюс" (п.39.2, п.39.6 ст.39 ПК України), за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом (п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.09.2013 року).

Слід зазначити, що для визначення звичайних цін відповідачем взято за основу ціни на ідентичну реалізовану на експорт продукцію при фактичній реалізації іншому основному покупцю - ТОВ "Торговий дім Сумський ЗГТВ, Лебединський МБДЕЗ "Темп" відповідно до договору поставки від 04.03.2013 року №ДП-15-13.

При цьому визначення "звичайних цін" здійснено ДПІ у м. Сумах без врахування конкретних умов поставок товарів, що безпосередньо впливають на рівень ціни, зокрема, поставка частини продукції за контрактом на експорт №12/12 від 12.12.2012 року, укладеним між ТОВ "Сумський завод ГТВ" (продавець) та компанією "Caniory Corporation LLP" (покупець), відбувалася на умовах постачання товару (прокладок підрельсових типу ПРБ-1 та прокладок нашпальних типу ПНБ-3) DAP (в редакції Інкотермс 2010) - ст. Ашгабат, ст.. Мари, Туркменістан.

Датою поставки товару за даним контрактом відповідно до пункту 3.5 вважається дата шметпеля транспортних служб станції відправлення на залізно-дорожніх накладних.

Пунктом 4.1 договору поставки №ДП-15-13 від 04.03.2013 року, укладеного між ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" та ТОВ "Торговий дім Сумський ЗГТВ, Лебединський МБДЕЗ "Темп" закріплено, що ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті Україні - гривні, на умовах CPT ("Перевезення сплачено до…"), пункт призначення - згідно із заявкою Покупця (відповідно до вимог Інкотермс в редакції 2010 року). Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспорті витрати продавця згідно з пунктом 5.1, де зазначено, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом або залізничним транспортом загального користування на умовах CPT ("Перевезення сплачено до…"), пункт призначення - згідно із заявкою Покупця (відповідно до вимог Інкотермс в редакції 2010 року).

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року ("Інкотермс") термін "поставка у місці призначення" - DAP ("Delivered at Place") означає, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в користування покупця на транспортному засобі, що прибув та готовий до розвантаження, в узгодженому місці призначення.

Поставка на умовах "Перевезення сплачено до…" - CPT ("Carriage Paid to…") передбачає понесення продавцем витрат по перевезення товару до пункту призначення. Покупець оплачує страхування вантажу. Тобто, звичайні транспортні витрати за перевезення товару звичайним маршрутом і способом до погодженого місця сплачуються продавцем, покупець приймає ризики втрати чи пошкодження товару, а також додаткові витрати, що можуть виникнути внаслідок подій, що мають місце після належної доставки товару для перевезення.

Отже вказані витрати, в тому числі витрати на перевезення, страхування, експедирування, зберігання, завантаження/розвантаження, розмитнення, комісійні витрати та інші, є об'єктивними умовами, що впливають на ціну, а їх неврахування ДПІ у м. Сумах суперечить вимогам п.39.2, п.39.6 ст.39 ПК України (в редакції, що діяла до 2013 року) щодо необхідності визначення звичайної ціни у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Таким чином при визначенні звичайної ціни ДПІ у м. Сумах використала ціни, наведені в договорі поставки №ДП-15-13 від 04.03.2013 року, які визначені на базисних умовах поставки, неспівставних з базисними умовами поставки продукції позивачем на експорт.

З акту перевірки також вбачається, що ціни поставок ТОВ "Сумський завод ГТВ" прокладок підрельсових типу ПРБ-1 та прокладок нашпальних типу ПНБ-3 на експорт відповідач порівнює не з цінами у відповідній країні, а з цінами внутрішнього ринку України, що також є порівнянням у неспівставних умовах, оскільки співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на експорт, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також за експортними операціями.

Водночас, в акті перевірки відповідача не наведено жодної інформації, яка б слугувала таким доказом доведеності, відносно цін реалізації прокладок підрельсових та прокладок нашпальних, що діяли на ринку країни постачання у відповідному періоді та за аналогічних умов такого постачання, адже формування цін на зовнішньому ринку відбувається в умовах, які не можна вважати співставними як з умовами на внутрішньому ринку України, так і з правилами визначення митної вартості товару в Україні, що вивозиться за її митну територію.

Порівняння цін на продукцію за договорами, укладеними в різні роки, теж є неспівставним внаслідок можливих сезонних та інших коливань споживчого попиту на товари (роботи, послуги), встановлення знижок на них чи зміни маркетингової політики, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на певні ринки.

Таким чином для визначення звичайної ціни необхідно взяти ціни на ідентичну продукцію в однаковий період, що сформувалася на відповідному зовнішньому чи внутрішньому ринку, з максимально наближеними умовами продажу (поставки) та з використанням найменшої ціни з тих, що склалися під час продажу такої продукції.

Отже, поставка за контрактом №12/12 від 12.12.2012 року відбувалася на зовнішній ринок у 2012 році, ціна на продукцію розраховувалася на умовах поставки DAP (в редакції Інкотермс 2010); а в іншому випадку відбувалася поставка товару на внутрішній ринок України у 2013 році, ціна на продукцію у договорі від 04.03.2013 року №ДП-15-13 вказувалася із врахуванням витрат на її доставку, умови поставки визначені як "СPT".

Але відповідачем не було проаналізовано належним чином всі умови договорів поставки, що можуть впливати на кінцеву ціну товару (прокладок підрельсових типу ПРБ-1 та прокладок нашпальних типу ПНБ-3), та не враховано періоди поставки партій товару, а також особливості ринків, на який вони постачаються.

Таким чином, ціни, застосовані ДПІ у м. Сумах до операцій з продажу позивачем продукції компанії "Caniory Corporation LLP", не є "звичайними цінами" у розумінні підпункту 14.1.71 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно, ДПІ у м. Сумах не було доведено, що ціна контракту із вказаним контрагентом не відповідає рівню звичайної ціни.

2. Правомірними є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Сумський завод ГТВ" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003422203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1265750грн., в тому числі 1012600грн. - за основним платежем та 253150грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платника податків на додану вартість встановлені статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.2 якої передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимогами п.201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже згідно із вказаними положеннями Закону для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту потрібно здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість, та первинні документи що підтверджують господарські операції, які фактично відбулися.

Відповідно до договорів купівлі-продажу №07/03 від 03.07.2013 року, №11/02 від 11.02.2013 року, №31/07-13 від 31.07.2013 року, №23/07 від 23.07.2013 року №0106 від 01.06.2012 року, укладених між ТОВ "Сумський завод ГТВ" та ТОВ "Промтех Сервіс", ТОВ "СЛ-12", ТОВ "Линк-Трейд", ТОВ "Виксен-систем", ТОВ "Атрас-Трейдінг", перелічені контрагенти здійснили поставку хімічної продукції та шин позивачу, про що виписані податкові накладні, в яких наявні всі необхідні реквізити.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вищезазначених договорів оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та прибуткові ордери.

Розрахунки проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Доставка продукції здійснювалася силами та за рахунок позивача, про що свідчать копії договорів на транспортне обслуговування №01/12 від 01.01.2012 року, №02/13 від 01.01.2013 року, №01/13 від 01.10.2013 року, укладених ТОВ "Сумський завод ГПЗ" з ФОП ОСОБА_1, з ФОП ОСОБА_2 та з ФОП ОСОБА_3, а також акти виконаних робіт, складання та підписання яких передбачено пунктами 3.2 цих договорів.

Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік ґрунтується з іншими принципами на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише, виходячи з юридичної форми (абз.8 ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Приєднані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних свідчать про те, що позивачем надано достатню кількість належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності та обсягів господарських операцій з ТОВ "Промтех Сервіс", ТОВ "СЛ-12", ТОВ "Линк-Трейд", ТОВ "Виксен-систем", ТОВ "Атрас-Трейдінг".

Згідно із ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи передбачені законодавством.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконання роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспорті накладні та подорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавців до покупця. У випадку їх відсутності платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару, а не до податкового кредиту з податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних постачальниками товару.

Окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість, як доказів сплати податку на додану вартість. Ці недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновку контролюючого органу про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Приєднані дол. Матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери та платіжні доручення спростовують посилання податкового органу, що господарські операції здійснені без мети реального настання наслідків.

Таким чином твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не досліджено реальний рух придбаних товарів (шин та хімічної продукції), не ініційовано інвентаризацію ТОВ "Сумський завод ГТВ", а висновки здійснено лише на підставах вчинення незначних помилок при оформленні товарно-транспортних накладних.

Не може вважатись обґрунтованим твердження відповідача про відсутність у позивача на момент проведення перевірки копій сертифікатів якості на поставлену продукцію, оскільки про неврахування цих документів під час проведення перевірки безпосередньо зазначено в запереченнях ТОВ "Сумський завод ГТВ" на акт про результати планової виїзної перевірки із наданням їх копій до ДПІ у м. Сумах.

Копії сертифікатів якості та висновків ВТК на сировину, отриману від перелічених контрагентів, містяться в матеріалах даної справи (т.1, а.с.205-238, т.2, а.с.132-180, 229-250, т.3, а.с.1-38).

Стосовно посилань відповідача на анулювання 14.01.2014 року, 24.04.2014 року та 14.01.2014 року свідоцтв платників податків у ТОВ "СЛ-12", ТОВ "Линк-Трейд" та ТОВ "Атрас-Трейдінг", а також на надходження до ДПІ у м. Сумах акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.12.2013 року №2488/26-59-22-07/32830554 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Атрас-Трейдінг" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 року до 31.07.2013 року".

Слід зазначити, що анулювання реєстрації вказаних підприємств як платників податку на додану вартість відбулось після виконання позивачем та його контрагентами власних господарських зобов`язань, контрагенти позивача до дати анулювання їх реєстрації не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Необґрунтованими є посилання відповідача на копії письмових пояснень ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, а також на копії протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №32014200000000123, розпочатому 24.09.2014 року, про вчинення службовими особами ТОВ "Сумський завод ГТВ" кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, як на доказ правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003422203, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Протоколи слідчої дії, в тому числі і протоколи допиту свідків, є документами, які фіксують виключно проведення слідчої дії. В свою чергу, інформація, викладена у вказаних протоколах допиту фізичних осіб-підприємців, з якими ТОВ "Сумський завод ГТВ" укладало договори на транспортне обслуговування, не носить преюдиційного значення та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в контексті положень статті 83 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, яких на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платників податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0003422203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість винесено контролюючим органом необґрунтовано.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі № 818/2887/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.