Рішення № 42751834, 28.01.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Коломия Івано-Франківської області, жителя с.Бокійма, Млинівського району Рівненської області на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 01 грудня 2008 року на загальну суму 10847 грн 11 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його протиправним та необгрунтованим.

Вказує, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, а саме те, що відповідач являється інвалідом 2 групи, а кошти в банку брав на лікування та сплачував їх по мірі отримання пенсії.

Доводить, що судом не враховано ту обставину, що відповідач в період з 2011 по 2014 рік сплатив кошти за користування кредитом в розмірі 9700 гривень, а також сплачував кошти з 2008 по 2011 рік, однак квитанцій про сплату не збереглось.

Просить змінити рішення суду першої інстанції, розірвати договір з ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягувати з відповідача кошти з пенсії.

______________

Справа № 566/966/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Бандура А.П.

Провадження № 22-ц/787/168/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 , 4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Стягненню підлягають також судові витрати пов»язані з оплатою судового збору.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки висновки суду першої інстанції в частині стягнення судового збору суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2008 року відповідно до укладеного договору б/н ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 30.05.2014 року у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 10847,11 грн, яка складається з: 7776, 47 грн - заборгованість за кредитом; 2316,02 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250,00 грн - штраф (фіксована частина) ; 504,62 грн - штраф (процентна складова).

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Укладений із банком кредитний договір відповідач у судовому порядку не оспорив, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірним.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з нормами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

Як вбачається із змісту заяви, позичальник ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.6 зв.).

Своїм підписом відповідач ствердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

Підпунктом 5.4. Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: термін погашення за процентами - кожного місяця за попередній місяць, термін погашення кредиту в повному об'ємі, не пізніше наступного дня місяця, вказаного на платіжній карті.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів сторонами було визначено місяцями.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Згідно п. 5.5 Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір яких визначається тарифами банку.

Як убачається із заяви позичальника відповідачу була видана платіжна картка № НОМЕР_1 без зазначення терміну її дії (а. с. 6 зв.). Відповідним картковим рахунком відповідач користувався, коли вносив гроші на цей рахунок, що підтверджується відповідними копіями чеків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушив, а отже заборгованість згідно кредитного договору від 01.12.2008 року у загальній сумі 10847,11 грн підлягає стягненню з нього.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, проте відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, а отже колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору необхідно скасувати, відмовивши у його стягненні.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2014 року в частині стягнення судового збору скасувати.

У стягненні судових витрат по сплаті судового збору з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Коломия Івано-Франківської області, жителя с.Бокійма, Млинівського району Рівненської області на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 243 гривні 60 копійок відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: Н.М.Ковальчук

Ю.М.Рожин