Рішення № 42751084, 09.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6400/14 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М. Провадження № 22-ц/780/348/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який мотивували наступним:

Позивачі вирішили придбати у спільну часткову власність будинок і земельну ділянку. 06 грудня 2012 року між ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_5 з однієї сторони як продавцями та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як покупцями було укладено попередні договори під № 2, згідно до умов яких сторони зобов'язались у строк до 01 червня 2013 року включно укласти окремі договори купівлі-продажу жилого будинку і земельної ділянки площею 0,618 га, що розташована в АДРЕСА_1.

Згідно п. 10.1 договору з метою забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали, а продавці прийнли гарантійні суми, які склали 61500 грн. відповідно. Отримання 07 грудня 2012 року вказаних коштів ОСОБА_6 підтверджується відповідними розписками.

Пізніше між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 до попередніх договорів від 06 грудня 2012 року № 2 про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_7 (продавці) беруть на себе зобов'язання в термін до 01 липня 2013 року виконати за свій рахунок підключення будинку до інженерних комунікацій, перепланування внутрішнього простору відповідно до затвердженого покупцями плану, вимощення, покриття цоколя, тераси, вимощення сланцевою плиткою, облаштування водовідливів, водостоків, підшивки звисів, даху, металевих сходів на другий поверх та інші види робіт.

У зв'язку з тим, що продавці в обумовлений сторонами строк (до 01 червня 2013 року) не виконали свої зобов'язання за договорами, основні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не уклали, позивачі з метою захисту своїх порушених прав звернулися до суду з вимогами до зобов'язати відповідачів укласти договори купівлі-продажу майна та стягнути з них на користь позивачів передбачену попередніми договорами неустойку, а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.

У жовтні 2014 року позивачі подали суду заяву про зміну предмету та підстави позову, яка була прийнята судом. Зазначали, що продавці в обумовлений сторонами строк - до 01 червня 2013 року, не виконали свої зобов'язання за договорами, а також не повернули їм отримані грошові кошти. Вважали, що відповідачі повинні повернути отримані ними кошти з врахуванням індексу інфляції та сплатити 3% річних за користування чужими коштами. Також просили суд стягнути з відповідачів в якості судових витрат кошти за сплату судового збору та витрати, понесені на оплату правової допомоги адвоката.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтували скаргу тим, що судом незаконно відмовлено у задоволенні позовних вимог, не взято до уваги доводів позовної заяви. Зазначили, що у відповідності до положень ст. 1212 ЦК України відповідачі зобов'язані повернути безпідставно набуте за їх рахунок без достатньої правової підстави майно, а саме грошові кошти.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду наведеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_6, який фактично отримав від позивачів грошові кошти, не є власником ні земельної ділянки, ні жилого будинку. Докази уповноваження вказаної особи власниками земельної ділянки діяти від їх імені, як і докази передачі їм отриманих ОСОБА_6 коштів в матеріалах справи відсутні. При цьому будинок як об'єкт цивільних правовідносин взагалі не існує, оскільки він не був введений в експлуатацію. За таких умов ні на ОСОБА_4 й ОСОБА_5, ні на ОСОБА_6 не може бути покладена відповідальність за невиконання умов згаданих вище попередніх договорів, а вимоги про повернення майна як безпідставно отриманого в порядку ст. 1212 ЦК України позивачі не заявляли. Таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися. Дійсно, відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В той же час до початку розгляду справи по суті позивачами до суду була подана уточнена позовна заява, в якій вони змінили підстави позову, і вказана заява була прийнята судом до розгляду. Відповідно до цієї заяви позивачі просили суд стягнути з відповідачів сплачені ними кошти саме в порядку ст. 1212 ЦК України як кошти, отримані відповідачами без достатньої правової підстави. За таких умов суд, розглядаючи справу, фактично розглянув інші вимоги, ніж ті, що були заявлені позивачами.

У відповідності до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними згідно положень ст. 536 ЦК України.

У відповідності до положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи той факт, що в ході розгляду справи було належним чином доведено факт отримання ОСОБА_6 коштів від позивачів, зважаючи на відсутність у нього належної правової підстави для отримання цих коштів, колегія суддів вважає вимоги позивачів про стягнення на їх користь сплачених сум з врахуванням індексу інфляції та нарахування 3 % річних на них обґрунтованими. В той же час позивачами було невірно встановлено фактичний розмір сум, що у відповідності до положень закону підлягають стягненню на їх користь. Так, позивачами було висунуто вимогу нарахування на сплачені ними суми (по 61500,00 грн.) інфляційних втрат та 3 % річних за період по 30 вересня 2014 року включно. Із врахуванням встановленого порядку здійснення зазначеного виду нарахувань за вказаний період інфляційні втрати позивачів склали по 10147,50 грн. у кожного, а нараховані 3 % річних - по 2451,58 грн. Таким чином, разом з основною сумою на користь позивачів підлягає стягненню по 74099,08 грн. на кожного.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з доводами позивачів щодо того, що вказані суми підлягають стягненню на їх користь з усіх трьох відповідачів в солідарному порядку. Факт отримання від позивачів коштів ОСОБА_6 підтверджується відповідними розписками, та й не заперечувався представником даного відповідача в ході апеляційного розгляду. В той же час отримання зазначених коштів ОСОБА_5 позивачі доводили положеннями п. 10.1. укладених попередніх договорів, відповідно до яких продавці прийняли від покупців в момент підписання цих договорів по 61500,00 грн. Отримання ж коштів ОСОБА_4 позивачі доводили відповідними поясненнями ОСОБА_6

У відповідності до положень ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зважаючи на наведені вище норми, враховуючи той факт, що зазначені вище попередні договори не були нотаріально посвідчені, а в ході розгляду справи не було встановлено фактів ухилення продавців від такого їх посвідчення, вони є нікчемними і не можуть створювати (засвідчувати) будь-які юридично значимі обставини. Не може вважатися належним доказом отримання спірних коштів ОСОБА_4 й пояснення ОСОБА_6, оскільки він є зацікавленою особою, а такі його пояснення не підтверджені іншими матеріалами справи.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що в ході розгляду справи не було належним чином доведено факту отримання відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірних коштів від позивачів. Натомість факт отримання таких коштів ОСОБА_6 знайшов своє підтвердження в ході розгляду. За таких умов сплачені позивачами кошти з врахуванням індексу інфляції та нарахуванням 3 % річних на них підлягають стягненню на їх користь саме з ОСОБА_6

Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи позивачами не було належним чином доведено відповідність нарахування та сплати витрат на правову допомогу вимогам чинного процесуального законодавства, зазначені вимоги за висновками колегії суддів не підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи співвідношення заявлених позовних вимог до вимог, які колегія суддів визнала обґрунтованими, відповідачам має бути відшкодований сплачений ними судовий збір у розмірі по 1083,47 грн. кожному.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні сплачених позивачами коштів з врахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також відшкодування позивачам судового збору не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.

На підставі наведеного керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 61500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 147,50 грн., три проценти за користування грошовими коштами в розмірі 2 451,58 грн. та судові витрати в розмірі 1 083,47 грн., а всього - 75 182,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 61500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 147,50 грн., три проценти за користування грошовими коштами в розмірі 2 451,58 грн. та судові витрати в розмірі 1 083,47 грн., а всього - 75 182,55 грн. В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді