Ухвала суду № 42750371, 17.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/676/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 47 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Якухно О.М.

суддів: Зарицької Г.В., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» про визнання недійсною угоди, витребування та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року, -

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - ТОВ «Украгроінвест Холдинг»), в якому зазначила, що на підставі державного акту серії ЖТ №169676 від 15.06.2004 року (а.с.9) вона є власником земельної ділянки площею 3,23 га, що розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. У 2006 році між позивачем та ТОВ «Украгроінвест Холдинг» укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років. Наприкінці 2013 року їй стало відомо про те, що 25.12.2009 року між нею та ТОВ «Украгроінвест Холдинг» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006 року, згідно якої строк дії договору оренди було продовжено на десять років (а.с.8).

На підтвердження своїх вимог позивач зазначає, що додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала, а при укладенні додаткової угоди було відсутнє її вільне волевиявлення, що стало приводом для звернення до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області. Відповідно до експертного висновку №1/330 від 28.03.2014 року (а.с.10-13) підпис наявний в додатковій угоді від 25.12.2009 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, що є підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19.11.2014 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 25.12.2009 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.10.2006 року за № 040622100415 укладеного між ТОВ «Украгроінвест Холдинг» та ОСОБА_2, витребувано у ТОВ «Украгроінвест Холдинг» та повернуто ОСОБА_2 належну їй відповідно до державного акту на право власності на землю ЖТ № 169676 земельну ділянку площею 3,23 га, розташовану на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Стягнуто з ТОВ «Украгроінвест Холдинг» судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Украгроінвест Холдинг» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не надав належної правової оцінки запереченням відповідача та неправомірно взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи проведеної у кримінальній справі, який є недопустимим доказом в розумінні ЦПК України. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки, на думку апелянта, позивачем не заявлялись правові підстави щодо витребування земельної ділянки. Крім того, судом невірно застосовані положення ст.ст.202, 203, 215, 216 ЦК України. Апелянт також зазначає, що судом безпідставно не застосовані строки позовної давності відповідно до заяви відповідача.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.06.2004 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,23 га, яка розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

Згідно договору оренди землі від 01.10.2006 року, який витребуваний для огляду судом першої інстанції з кримінальної справи, ОСОБА_2 передала належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,23 га в оренду ТОВ «Украгроінвест Холдинг» строком на 5 років.

Додатковою угодою до зазначеного договору оренди землі, яка укладена 25.12.2009 року між сторонами у справі (а.с.8) пп. 5:8:9 основного договору оренди землі викладено в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена в розмірі 49554,03 грн.; збільшено строк дії договору до 10 років; визначено, що орендна плата повинна вноситися орендарем у формі і розмірі не менше 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки вказаної в п.5.0 цього договору, що становить 1486 грн. 62 коп. та оплата проводиться в грошовій, натуральній формі сільськогосподарською продукцією, послугами (а.с.8).

Вказані обставини апелянтом не заперечуються.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що підпис в додатковій угоді від 25.12.2009 року виконано не нею.

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1,3 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до висновку експерта № 1/330 від 28.03.2014 року у кримінальному провадженні № 12012060290000008, який міститься у матеріалах справи встановлено, що підпис, розташований в графі «Орендодавець» додаткової угоди від 25.12.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.10-13). Докази, які б свідчили про те, що позивач передоручила іншим особам права підписання цього договору від її імені в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що додаткова угода від 25.12.2009 року не містить всіх істотних умов, так як не підписана однією із сторін, а тому, відповідно до положень ч.3 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, є всі підстави для визнання її недійсною.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що відповідач користується земельною ділянкою позивача без достатньої правової підстави. А тому вимоги ОСОБА_2 щодо витребування та повернення майна, набутого за недійсною угодою, є також обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 216 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості прийняття до уваги висновку судової почеркознавчої експертизи, який міститься в матеріалах кримінальної справи, колегія суддів вважає безпідставним.

Так, під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України, згідно яких, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний висновок належним чином досліджений і оцінений судом в якості письмового доказу. При цьому апелянт не надав жодних доказів для спростування вищевказаного висновку, клопотання про призначення відповідної експертизи також не було заявлено.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Украгроінвест Холдинг» про те, що позивач погодився із умовами договору, оскільки щорічно отримував орендну плату, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Перебіг позовної давності, відповідно до положень ч.1 ст. 261 цього Кодексу, починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач дізналася про існування спірної додаткової угоди лише наприкінці 2013 року, що підтверджується фактом звернення в грудні 2013 року із відповідною заявою до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області про підроблення додаткової угоди до договору оренди землі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач не пропустив строк звернення до суду для захисту своїх прав, передбачений ст.257 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що суд не вирішив питання про повернення отриманих позивачем за додатковою угодою коштів, не спростовує висновків суду і не позбавляє відповідача звернутися до суду із відповідною позовною заявою про повернення вказаних коштів.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: