Ухвала суду № 42750358, 09.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/670/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.,

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, про витребування та повернення земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року, -

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - ТОВ «Украгроінвест Холдинг») в якому зазначив, що на підставі Державного акту від 15 червня 2004 року він є власником земельної ділянки площею 3,25 га, що розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

01 жовтня 2006 року він уклав з ТОВ «Украгроінвест Холдинг» договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років. В кінці 2013 року йому стало відомо про те, що 25.12.2009 року між ним та ТОВ «Украгроінвест Холдинг» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006 року, згідно якої строк дії договору оренди було збільшено до десяти років.

Позивач зазначає, що додаткову угоду до договору оренди землі він не підписував, у зв'язку з чим при укладенні угоди було відсутнє його вільне волевиявлення, що є підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 25.12.2009 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.10.2006 року за № 040622100274 укладеного між ТОВ «Украгроінвест Холдинг» та ОСОБА_2; витребувано у ТОВ «Украгроінвест Холдинг» та повернуто ОСОБА_2 належну йому відповідно до Державного акту на право власності на землю ЖТ № 124728 земельну ділянку площею 3,25 га, розташовану на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ТОВ «Украгроінвест Холдинг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки запереченням відповідача та доказам позивача, зокрема, суд неправомірно взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи проведеної у кримінальній справі, який є недопустимим доказом в розумінні ЦПК України. Крім того, судом невірно застосовані положення ст.ст.202, 203, 215, 216 ЦК України. Апелянт також зазначає, що судом безпідставно не застосовані строки позовної давності відповідно до заяви відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 червня 2004 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,25 гектарів, яка розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

Згідно договору оренди від 01 жовтня 2006 року, ОСОБА_2 передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,25 га в оренду ТОВ «Украгроінвест Холдинг» строком на 5 років. Даний договір зареєстрований у Ружинському відділені Житомирської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2006 року за № 040622100274.

В матеріалах справи міститься додаткова угода до зазначеного договору оренди землі, яка укладена 25 грудня 2009 року між сторонами у справі, за якою пп. 5,8,9 основного договору оренди землі викладені в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена в розмірі 49554,03 грн.; збільшено строк дії договору до 10 років; визначено, що орендна плата повинна вноситися орендарем у формі і розмірі не менше 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки вказаної в п.5.0 цього договору, що становить 1486 грн. 62 коп. та оплата проводиться в грошовій, натуральній формі сільськогосподарською продукцією, послугами (а.с.8).

Ця додаткова угода була зареєстрована у Ружинському відділені Житомирської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 25 грудня 2009 року за № 041022100477.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що підпис в додатковій угоді від 25 грудня 2009 року до договору оренди землі, укладеного 01 жовтня 2006 року, виконано не ним.

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1,3 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до висновку експерта № 1/313 від 14.03.2014 року у кримінальному провадженні № 12012060290000008, який міститься у матеріалах справи встановлено, що підпис, розташований в графі «Орендодавець» додаткової угоди від 25.12.2009 року про внесення змін до договору оренди, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.10-13). Докази, які б свідчили про те, що позивач передоручив іншим особам права підписання цього договору від його імені, матеріали справи не містять.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки додаткова угода від 25 грудня 2009 року до договору оренди землі, укладеного 01 жовтня 2006 року не містить всіх істотних умов, так як не підписана однією із сторін, а тому, відповідно до положень ч.3 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, є всі підстави для визнання її недійсною.

Крім того, у зв'язку з встановленими обставинами у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач користується земельними ділянками позивача без достатньої правової підстави. А тому вимоги ОСОБА_2 про витребування та повернення майна, набутого по недійсній угоді, є також обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 216 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновком судової почеркознавчої експертизи в кримінальній справі та безпідставності прийняття її до уваги, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України, за якими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи

З матеріалів справи вбачається, що вказаний висновок належним чином досліджений і оцінений судом як письмовий доказ. При цьому апелянт, який є відповідачем у справі, діючи усупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надав, на спростування вищевказаного висновку, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляв.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Украгроінвест Холдинг» про те, що позивач погодився із умовами договору, оскільки щорічно отримував оренду плату, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 257 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності, відповідно до положень ч.1 ст. 261 цього Кодексу, починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позивач дізнався про існування спірної додаткової угоди лише наприкінці 2013 року, що підтверджується фактом звернення в грудні 2013 року із відповідною заявою до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області про підроблення додаткової угоди до договору оренди землі, а тому строк звернення до суду ним не пропущений. Відповідачем вказані обставини належними та допустимими доказами не спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді