Ухвала суду № 42749077, 16.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/5452/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Еврика» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Еврика» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0001082210/9443.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Континет Профі». Господарські операції із вказаними контрагентами були оформлені відповідними первинними документами, а тому рішення податкового органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами що між позивачем та ТОВ «Континет Профі», виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено, що в ТОВ «Контитент Профі» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТзОВ «ВТК «Еврика».

Апелянт також зазначає, що судом не перевірено твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних можливостей для вчинення спірних господарських операцій, а також транспортні засоби зазначені в товаро-транспортних накладних представлених підприємством до перевірки не відповідають транспортним засобам з наведеною їх реєстрацією.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Еврика» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.10.2002 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.10.2002 року і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та є платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Еврика» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Континет Профі» за квітень 2013 року.

28.11.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки №302/138/22-10/32182196, яким встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит по розрахунках за квітень 2013 року на суму 166310,50 грн.

Податковим органом 16.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення 0001082210/9443, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 166310,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 83155,25 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Континет Профі», а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Еврика» та ТОВ «Континет Профі» укладено контракт від 02.04.2013 року №02-04. Предметом вказаного контракту було поставити в передати у власність покупця (ТОВ ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Еврика») витратних матеріалів для поліграфії на загальну суму 997929 грн., в тому числі ПДВ - 166310,50 грн.

На підтвердження фактичного виконання робіт за договором позивачем представлено суду: договір поставки № 02-04 від 02.04.2013 року; податкові накладні №№ 215 від 15.04.2013 року, 246 від 18.04.2013 року, 287 від 22.04.2013 року, 329 від 24.04.2013 року, 368 від 25.04.2013 року, 394 від 26.04.2013 року, 415 від 29.04.2013 року,457 від 30.04.2013 року; видаткові накладні №№ РН-4-15009 від 15.04.2013 року, РН-4-18008 від 18.04.2013 року, РН-4-22007 від 22.04.2013 року, РН-4-24009 від 24.04.2013 року, РН-4-25008 від 25.04.2013 року, РН-4-26014 від 26.04.2013 року, РН-4-29015 від 29.04.2013 року, РН-4-30038 від 30.04.2013 року; товарно-транспортні накладні №№ 663468 від 18.04.2013 року, 663507 від 22.04.2013 року, 663531 від 24.04.2013 року, 663539 від 25.04.2013 року, 663551 від 26.04.2013 року, 663570 від 29.04.2013 року, 663585 від 30.04.2013 року; прибуткові накладні №№ РН-4-15009 від 15.04.2013 року, РН-4-18008 від 18.04.2013 року, РН-4-22007 від 22.04.2013 року, РН-4-24009 від 24.04.2013 року, РН-4-25008 від 25.04.2013 року, РН-4-26014 від 26.04.2013 року, РН-4-29015 від 29.04.2013 року, РН-4-300038 від 30.04.2013 року; платіжні доручення №38 від 20.05.2013 року, №121 від 21.05.2013 року, №16 від 21.05.2013 року, №123 від 23.05.2013 року, №129 від 28.05.2013 року.

Також, представлено договір купівлі-продажу № 1-11 від 04.01.2011 року укладений з ТОВ «Компанія «Еврика», доповнення до договору купівлі-продажу № 1 від 03.09.2011 року; податкові накладні №№ 10 від 26.04.2013 року, 9 від 26.04.2013 року, 12 від 29.04.2013 року, 11 від 29.04.2013 року; видаткові накладні № 42 від 26.04.2013 року, №41 від 26.04.2013 року, №44 від 29.04.2013 року, №43 від 29.04.2013 року; договір оренди № 01-09/01 від 01.09.2011 року; протоколи погодження договірної ціни на орендну плату від 01.09.2011 року та від 01.04.2012 року, акт приймання-передачі від 01.09.2011 року; доповнення № 1 про внесення змін до договору оренди від 31.08.2012 року; договір про надання послуг із завантаженням та розвантаження від 02.01.2009 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № О-30/04/2 від 30.04.2013 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 105.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 166310,50 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, товарними накладними, актів приймання-передачі податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В основу висновку про порушення законодавства позивачем, ДПІ поклало інформацію, зібрану іншими ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача.

Однак, суд першої інстанції підставно критично віднісся до наведених доказів, ДПІ, при цьому зазначаючи наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставина, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, через призму фіктивності діяльності ТОВ «Континет Профі», що встановлена в інших процесуальних актах, як то наведених вище, не сприймається судом як обов'язкова, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

При цьому в матеріалах справи відсутній як доказ акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.09.2013 року №1316/26/55-22-01/38544090 про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Континет Профі».

Також, суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів у контрагентів, оскільки відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання договорів, а також не довів, хто саме поставляв ці товари, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобовязань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Континет Профі відомості про зазначеного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Континет Профі, податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання товару, їх поставки немає.

Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання позивачем поліграфічної продукції від інших осіб, ніж від ТОВ «Континет Профі».

Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані є субєктивним припущенням податкового органу про безтоварність господарських операцій ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Еврика».

Спростовуючи доводи апелянта щодо невідповідності транспортних засобів зазначеним в товаро-транспортних накладних, то необхідно вказати, що такі обставини не були встановлені при проведені та при прийняті оскаржуваного рішення, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій.

Також, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі №813/1143/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П.Сапіга

Судді І.М. Обрізко

Р.В. Кухтей

Повний текст виготовлено 17.02.2015р.