Ухвала суду № 42749075, 16.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/5775/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Приватне підприємство «Доброчин-сервіс» про скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасуванням вимоги про сплату боргу від 05.12.2013 року №Ю - 1774-17 в частині визначення боргу в сумі 87406,44 грн.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач посилається на те, що сума заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка вказана у вимозі визначена невірно, оскільки не врахована сума єдиного внеску, яка перерахована ПП "Доброчин-сервіс" від імені і за рахунок БУ № 4 КЕВ м. Львова згідно договору доручення № 1 від 27.02.2009 року, яким передбачено, що довіритель - БУ № 4 КЕВ м. Львова доручає повіреному - ПП "Доброчин-Сервіс" від імені та за рахунок довірителя здійснювати перерахування коштів по платежах Довірителя за рахунок зібраних від абонентів довірителя коштів. Позивач вважає, що вимога ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2013 року № Ю 1774-17 в частині визначення боргу в сумі 87406,44 грн. є неправомірною, оскільки в такій відповідач не врахував сум, які на виконання умов договору доручення сплатило ПП "Доброчин-Сервіс" згідно платіжних доручень за листопад 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року відмовлено повністю в задоволення позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування сплачених ПП "Доброчин-сервіс" грошових коштів в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за Будинкоуправлінням №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова так як передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена.

Позивач - Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова подав апеляційну скаргу. Вважає прийняте судове рішення необґрунтованим, незаконним і таким що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що договір доручення №1 від 27.02.2009 року укладено між ПП "Дорочин-сервіс" та БУ №4 КЕВ м. Львова у відповідності із приписами Цивільного кодексу України. Даним договором сторони не змінили порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Крім того зазначив, що відносини довірителя та повіреного не підпадають під дію заборони ч.9 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передачі платником єдиного внеску - БУ №4 своїх обов'язків із його сплати третім особам не відбувається.

Суд в порядку ст. 55 КАС України, за клопотанням позивача допустив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За матеріалами справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу від 05.12.2013 року № Ю-1774-17 згідно з якою позивача зобов'язано заплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка станом на 01.12.2013 року становить 2706044,60 грн. (в т.ч. недоїмка 2701255,45 грн., штраф 1637,79 грн., пеня 3151,36 грн.) та з урахуванням суми нарощеного боргу за базовий період жовтень 2013 року в сумі 87406,44 грн.

БУ №4 КЕВ м. Львова 23.12.2013 року №482 звернувся зі скаргою до податкового органу на вимогу про сплату боргу від 05.12.2013 року №Ю-1774-17, оскільки вважає, що сума заборгованості визначена відповідачем є неправомірною так як, останнім не врахована сума єдиного внеску, яка перерахована ПП "Доброчин-Сервіс" від імені і за рахунок БУ №4 КЕВ м. Львова згідно договору доручення №1 від 27.09.2009 року.

Головним управлінням Міндоходів у Львівській області за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 21.01.2014 року №1245/10/10-8005/80, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а тому позивач звернувся з наведеним вище адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції підставно виходив з таких вимог чинного законодавства.

01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ (далі Закон № 2464-VI).

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону №2464-VІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Так, згідно з ч. 7, 8, 11 ст.9 Закону №2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Положеннями ч. 4 ст.25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

За приписами п.6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року №455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 6.4 розділу VI вказаної інструкції регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу.

З аналізу наведених норм вбачається, що страхові внески повинні нараховуватись та виплачуватись безпосередньо страхувальниками шляхом перерахування коштів з їх банківських рахунків.

Як встановив суд першої інстанції, що між ПП "Доброчин-сервіс" (повірений) та БУ № 4 Львівської КЕЧ району (довіритель) укладено договір доручення №1 від 27.02.2009р. Відповідно до п. 1 договору, в редакції відповідно до внесених 04.01.2011р. змін, Довіритель від свого імені та за власний рахунок доручає Повіреному виконати ряд дій, зокрема здійснювати: нарахування вартості житлово-комунальних послуг у житлових будинках, що перебувають на балансі і обслуговуванні Довірителя; збір коштів за житлово-комунальні послуги від Абонентів Довірителя на спеціально відкритий для цього розрахунковий рахунок Повіреного; програмне забезпечення нарахувань та розрахунків оплати житлово-комунальних послуг, оформлення квитанцій; перерахування коштів, зібраних від абонентів, по платежах Довірителя за його письмовим розпорядженням; надавати інформацію Довірителю про стан розрахунків за послуги; представляти інтереси Довірителя в судах стосовно правовідносин пов'язаних із відшкодуванням заборгованості Абонентів Довірителя перед Довірителем за надані послуги.

З долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, вбачається, що ПП "Доброчин-сервіс" протягом грудня 2013 року проведено оплату зі свого рахунку на рахунок ДПІ в Шевченківському районі м. Львова, при цьому, в платіжних дорученнях вказано як платника ПП "Доброчин-Сервіс", одержувача платежів - ДПІ в Шевченківському районі м.Львова, призначення платежів - "єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за БУ№4 КЕВ м. Львова".

Так, згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

За положеннями ч.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску регулюються Законом №2464-VІ. При цьому, згідно з ст. 2 Закону №2464-VІ дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно положеннями цього Закону визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Із наведених норм вбачається, що положення цивільного законодавства, в тому числі ті, які регулюють відносини по договору доручення, поширюються на податкові та бюджетні правовідносини лише у випадку, якщо про це прямо передбачено в Законі.

За нормою ст. 25 Закону №2464-VІ передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не врахував ту обставину, що оплата єдиного внеску проводилась від імені та за рахунок позивача, а тому такі кошти повинні були зараховуватись відповідачем за призначенням - в рахунок погашення заборгованості саме позивача та прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зарахування сплачених ПП "Доброчин-сервіс" грошових коштів в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за БУ №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, за наслідком чого визнав оскаржувану вимогу відповідача правомірною.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі законодавства та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року при відкритті апеляційного провадження відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. Відповідно до норм ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.160, ст.197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 813/1606/14 - без змін.

Стягнути з Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (м. Львів, вул. Гайдамацька,9а, ЄДРПОУ 24964599) на користь Державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий-суддя В.П. Сапіга

Судді: Р.В. Кутей

І.М. Обрізко