Ухвала суду № 42749050, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 року

справа № 804/15322/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 804/15322/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» про стягнення розміру заборгованості по відшкодуванню різниці наукової пенсії,-

в с т а н о в и В:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з відповідача витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 940176, 44 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована обов’язком підприємства фінансувати різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, а позов залишити без розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на дотримання відповідачем строків звернення до суду з позовом. Так, відповідач вказує на те, що право пенсійного органу на звернення до суду виникає у разі невиконання підприємством свого обов’язку щодо фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Підприємство зобов’язано до 25 числа кожного місяця перерахувати кошти, які значені у розрахунку надісланого Пенсійним фондом. Тобто, після 25 числа кожного місяця у пенсійного органу виникає право на звернення з позовом до суду і таке право, у відповідності до ст.99 КАС України, УПФУ може реалізувати у шестимісячний строк. Згідно повідомлень УПФУ (копії яких долучено до позовної заяви) суми, що підлягають стягненню у межах цієї справи, повинні були бути перераховані підприємством за період з 25.01.2013р. по 25.12.2013р. З цих підстав, посилаючись на дату звернення з позовом до суду (19.09.2014р.), відповідач вказує на те, що такий позов суд першої інстанції був зобов’язаний залишити без розгляду.

У судове засідання представники сторін, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник підприємства не може прибути у судове засідання, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності відповідача. Надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом відповідача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у визначені законом строки.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов’язок підприємств відшкодовувати органам пенсійного Фонду різницю фінансування між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», в редакції чинній у 2013 року (спірний період), держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Статтею 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, у цій же редакції, зазначено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Тобто, встановлені виплати, є спеціальним платежем, встановленим для обмеженого кола суб'єктів та направленим на відшкодування витрат Пенсійному фонду України по виплаті різниці між виплаченої науковою пенсією та іншими пенсіями призначеними згідно з чинним законодавством, який не фінансується за рахунок збору на обов'язкове держане пенсійне страхування.

Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ і організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений Постановою КМУ №372 від 24.03.2004р.

Згідно із п.5, 6 Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо обов’язку підприємств відшкодовувати органам пенсійного Фонду різницю фінансування між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, ґрунтуються на нормах матеріального права.

При цьому, як вбачається з доводів апеляційної скарги, такий обов’язок не заперечується відповідачем. В той же час, відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення з позовом до суду про відшкодування витрат на фінансування наукової пенсії.

З такими доводами відповідача колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У спірному випадку недоїмкою є не перераховані підприємством пенсійному органу кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії.

Таким чином, до стягнення коштів для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, строк давності не застосовується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторська-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 804/15322/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2015 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк