Ухвала суду № 42749049, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 року

справа № 1170/2а-450/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сілікон» звернулось з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014р. позов задоволено частково.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000112300 від 25.01.12.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000102300 від 25.01.12, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 335 781 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000092300 від 25.01.12, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 814 968 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33 585 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова обґрунтована тим, що відповідачем правомірність оскаржених рішень в частині, в якій позов задоволено, не було доведено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають.

Представник відповідача не з'явився, повістка вручена 01.10.2014.

Представник позивача не з'явився, повістка вручена 06.10.2014.

Фіксування судового засідання не здійснювалось відповідно ст. 41 КАС України.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки №384/2300/31377828 від 30.12.2011, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «П» №0000102300 від 25.01.2012, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 489 594 грн.

- форми «Р» №0000112300 від 25.01.2012, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення пп.5.1. ст.5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», п.138.4 ст.138, ст.146 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 087 858 грн., з яких 1 046 541 грн. - основний платіж, 41 317 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- форми «В4» №0000092300 від 25.01.2012, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.198.6 ст.198, пп. 200.3 ст.200 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 817 610 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 585 грн.

Актом перевірки встановлено порушення зокрема пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.4 ст.138, ст.146 ПК України, в результаті чого завищено збитки підприємства на 4 489 594 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2010 року – 782 781 грн., за 2010 рік – 1 116 196 грн., за І квартал 2011 року – 123 768 грн., за ІІ квартал 2011 року – 1521327 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року – 324 930 грн., та занижено податок на прибуток у сумі 1 046 541 грн. у т.ч.: за І квартал 2011 року – 625020 грн., за ІІ- ІІІ квартали 2011 року – 421521 грн.;

- п.198.6 ст.198, пп.200.3 ст.200 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ПК України), в результаті чого завищено суму від’ємного значення на 817 610 грн., в тому числі по періодах: липень 2010 року – 52357 грн., серпень 2010 року – 33494 грн., вересень 2010 року – 75202 грн., листопад 2010 року – 82998 грн., грудень 2010 року – 59 грн., січень 2011 року – 150071 грн., лютий 2011 року – 55953 грн., березень 2011 року – 67672 грн., квітень 2011 року – 37169 грн., травень 2011 року – 71926 грн., червень 2011 року – 56393 грн., липень 2011 року – 51075 грн., серпень 2011 року – 64853 грн., вересень 2011 року – 18388 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач є споживачем електричної енергії, яка постачається йому від ПАТ «Кіровоградобленерго». У звітних періодах позивач включив до складу валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками ПАТ «Кіровоградобленерго» у повному обсязі, підтвердженому показаннями лічильника. Суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням електроенергії, у повному обсязі включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

За змістом п.3.1.2 акту перевірки №384/2300/31377828 від 30.12.2011, основним видом діяльності підприємства є виробництво монокристалічного кремнію. Норматив витрачання електроенергії на виробництво становить 122, 89 кВт/г на 1 кг готової продукції (на етапі вирощування зливку - 80, 34 кВт/г, на етапі механічної обробки зливку - 42,55 кВт/г.). Вказаний норматив зазначений у зовнішньоекономічних контрактах на переробку давальницької сировини, укладених позивачем з його замовниками. Відповідно до щомісячних розподілів спожитої електроенергії за липень – грудень 2010 року, січень – вересень 2011 року, у цехах №1 та №8, де відбувається вирощування та механічна обробка зливків, спожито 13 255 403 кВт електроенергії. При цьому, за розрахунками відповідача, понад установлений норматив спожито 5 250 971, 45 кВт вартістю 3 949 037, 48 грн. (а.с. 28, т.1). За висновками відповідача, вказана сума вартості спожитої понад встановлений норматив електроенергії безпідставно віднесена до валових витрат, що призвело до їх завищення на цю суму, а саме у ІІІ кварталі 2010 року – 782 781 грн., ІУ квартал – 333 415 грн., І квартал 2011 року – 1 355 419 грн., ІІ квартал 2011 року – 826 564 грн., ІІІ квартал 2011 року – 650 859 грн. Крім того, сума ПДВ сплачена у зв’язку з придбанням цієї електроенергії у липні – грудні 2010 року, січні – вересні 2011 року, у сумі 789 807 грн., безпідставно віднесена до складу податкового кредиту, що призвело до його завищення на цю суму.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлені відповідачем порушення пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.4 ст.138 ПК України, п.198.3 ст.198 ПК України, є необґрунтованим, оскільки відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні документально та нормативно не доведено факту використання позивачем частини придбаної електроенергії не на виробничі цілі та поза межами господарської діяльності.

Фактичне понесення позивачем витрат на оплату спожитої електроенергії підтверджується рахунками на оплату поставленої електричної енергії та платіжними доручення щодо її оплати, щомісячними розподілами спожитої електроенергії. Сплачені суми податку на додану вартість підтверджені належним чином складеними податковими накладними постачальника.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем на виконання п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу №19-1 від 01.04.2011 «Про проведення інвентаризації» (а.с.131, т.3) проведено інвентаризацію основних засобів станом на 01.04.2011, за результатами якої визначено перелік основних засобів за групами відповідно до п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України та визначено строк корисного користування основних засобів. Відомості даної інвентаризації (а.с.132 - 171, т.3) застосовувалися позивачем з метою нарахування амортизації, починаючи з 01.04.2011, зокрема у 2 та 3 кварталах 2011 року. (а.с.172 - 251, т.3, а.с.1- 160, т.4)

За висновками акту перевірки встановлено порушення ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок завищення первісної вартості, на яку нарахована амортизація, щодо окремих об'єктів основних фондів, а саме технологічного обладнання – 50-ти установок вирощування монокристалічного кремнію під інвентарними номерами 1870, 1872, 1877, 1878, 1891, 1897, 1898, 1899, 1900, 1901, 1902, 1903, 13540, 13541, 13572, 13597, 13808, 13809, 13810, 13811, 13818, 21660, 21661, 21637, 21715, 21716, 21728, 21729, 21734, 21735, 21736, 21737, 21738, 21750, 21751, 21752, 21753, 21816, 21817, 21844, 21845, 21846, 21847, 21848, 21849, 21850, 21852, 21859, 21891, 21892, дооцінених позивачем на підставі звіту про незалежну оцінку майна, проведеного АТЗТ «Бізнес-Експерт», який, за висновками відповідача, є недостовірним.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем на підставі п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», наказу №1 від 03.01.2008 «Про облікову політику» (а.с. 122, т. 3), наказу №53 від 19.06.2008 «Про переоцінку основних засобів» (а.с. 165, т.8) у 2008 році проведено переоцінку основних засобів станом на 30.06.2008, оскільки їх залишкова вартість суттєво відрізнялася від справедливої. Дані про переоцінку відображено у регістрах аналітичного обліку основних засобів підприємства. (а.с. 166- 212, т.8)

Для переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку позивачем використано Звіт про незалежну оцінку майна від 12.10.2007, складений незалежним оцінювачем – акціонерним товариством закритого типу «Бізнес-Експерт», яке має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №2892/04 від 26.11.2004, виданий Фондом державного майна України, та було залучено позивачем за договором №53 від 27.09.2007 (а.с. 116 - 210, т.1)

Достовірність дооцінки основних засобів, проведеної станом на 30.06.2008 на підставі звіту АТЗТ «Бізнес-Експерт» про незалежну оцінку майна, досліджувалася податковим органом у ході планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сілікон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт №232/2300-31377828 від 19.09.2008 (а.с. 100 – 151, т.7). У ході перевірки порушень при відображенні даних про переоцінку основних засобів не установлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем недостовірності чи недійсності оцінки майна, визначеної у звіті від 12.10.2007, а відтак позивачем правомірно на підставі даних інвентаризації основних засобів розраховано амортизаційні відрахування за 2, 2-3 квартали 2011 року, виходячи із переоціненої вартості установок вирощування монокристалічного кремнію, сума дооцінка яких проведена до 1 січня 2010 року та відображена у бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем статті 146 ПК України при нарахуванні амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів є безпідставними, а виключення амортизаційних відрахувань у розмірі 3 604 909 грн. зі складу витрат є неправомірним.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Самотлор-А», ТОВ «БТС «Арон», ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ «Світ Кассандри – 350», ТОВ «Вікар – 11», то судом першої інстанції було встановлено наявність податкових та видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ за цими господарськими операціями, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000092300 від 25.01.2012, послугували висновки актів перевірок, які надійшли до відповідача від інших податкових інспекції, судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Матеріали справи містять всі документи на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Самотлор-А», ТОВ «БТС «Арон», ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ «Світ Кассандри – 350», ТОВ «Вікар – 11».

Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій, оплата за придбані послуги та товар з урахуванням податку на додану вартість.

Також, як вбачається з матеріалів справи ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду відсутність у контрагентів спеціальної податкової правосуб'єктності або відсутність реєстрації у ЄДР під час здійснення господарських операцій не встановлена.

Податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту по вказаним підприємствам.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш