Ухвала суду № 4274897, 10.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” червня 2009р.                                                                                             №К-7871/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Костенка М.І.

                                                                                  Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Пасічник Н.О.;

відповідача:Коляда І.В.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р.

у справі №3/18а

за позовом               Дочірнього підприємства «Екран» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»

до                               Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Екран» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» (далі по тексту – позивач, ДП «Екран») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.12.2004 р. №0000183500/2 та №0000183500/2.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р. у справі №3/18а (суддя Фесюра М.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. (головуючий суддя – Шипко В.В., судді Нечитайло О.М., Алданова С.О.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.12.2004 р. №0000183500/2 та №0000183500/2.

ДПІ у м. Чернігові, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. у справі №3/18а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та  прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2004 р. ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення

- №00000183500/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 238 грн., в тому числі: 3 260 грн. основний платіж та 978 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №00000183500/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 8 737 грн., в тому числі: 6 721 грн. основний платіж та 2 016 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі акту «Про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП «Екран» за період з 01.01.2003 року по 30.06.2004 року» від 14.09.2004р. №9/35-3013/31895406 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, в порушення вимог п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 9981 грн. за отримані на митній території України товари, вартість яких не відноситься до складу валових витрат.

Проте, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно не погодилися з вказаними висновками Акту перевірки, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.05.2003 року між позивачем та Фірмою «Lucent Technologies Poland Spolka Z.O.O.» Sp. j. (Польша) укладено контракт №WR 71020095-2003 на поставку продукції, відповідно до умов якого позивач зобов’язався також надавати послуги позагарантійного ремонту друкованих плат. На виконання умов зазначеного контракту, відповідно до вантажних митних декларацій, друковані плати позивачем тимчасово ввозились на митну територію України. Податок на додану вартість в сумі 9980,53 грн., що був сплачений на митниці при ввезенні плат на митну територію України, ДП «Екран» віднесло до складу податкового кредиту за червень 2004 р.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Згідно п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вказані правові норми Закону не звільняють резидента від обов’язку сплати податкового зобов’язання при ввезенні товарно-матеріальних цінностей для здійснення ремонтних робіт та майбутнього їх повернення нерезиденту.

            Податковий орган, як на підставу неправомірного віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, послався на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Однак, правові підстави включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при ввезенні товарів на митну територію України врегульовано п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким, для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

            З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за вказаною правовою нормою податковий кредит пов’язаний тільки зі сплатою податкових зобов’язань, а тому викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про необхідність виключення з сформованого позивачем податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. у справі №3/18а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. у справі №3/18а залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. у справі №3/18а  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)М.І. Костенко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко