Постанова № 42748831, 18.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 908/3669/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Міхова Ю.О. (дов. №09/02/15 від 09.02.2015 р.)

відповідача - Ясир А.І. (дов. №1 від 23.10.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№233З/1-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 24 листопада 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс", с. Кам'янське, Василівський район, Запорізька область

про стягнення 251147,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "ТД "Енергетичні технології", звернувся до господарського суду Запорізькій області з позовом стягнення суми заборгованості за договором поставки №НТДЕТ-081112 від 08.11.2012 р. в розмірі 251147,77 грн.; судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2014 р. у справі №908/3669/14 (суддя Проскуряков К.В.) позов задоволено.

Розпорядженням голови ВГСУ №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити; судові витрати просить покласти на позивача.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що видаткова накладна №РН-0000371 від 30.04.2013 р., зазначена в апеляційній скарзі, має безпосередню приналежність до спірного договору, оскільки будь-яких інших правочинів між сторонами не здійснювалось. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

З метою з'ясування питань, що виникли під час розгляду справи судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 11 год. 15 хв. 17 лютого 2015 року.

16.02.2015 р. відповідач надав пояснення (вх. №2493), де зокрема, зазначає, що позивач безпідставно включив до позову видаткову накладну №РН-0000371 від 30.04.2013 р. на суму 45605,00 грн., в якій в якості підстави для передачі товару зазначено "рахунок-фактура №СФ-0000290 від 30.04.2013", тобто чітко визначено неналежність цієї поставки до підписаного договору.

17.02.2015 р. від позивача надійшли додаткові документи (вх. №2552), які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

Протягом перерви, 17.02.2015 р., в зв'язку з хворобою судді Пелипенко Н.М., головою суду сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

Після перерви представники сторін в судовому засіданні свої правові позиції підтримують в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2012 р між ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" (постачальник) та ТОВ "Невіс" (покупець) було укладено договір поставки №НТДЕТ- 081112, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, паливо-мастильні матеріали (далі - товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (т. 1 а. с. 21-22).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що постачання товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Оплата за товар покупцем проводиться протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

Платіжні документи за договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Строк дії договору, встановлений п. 6.1., до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків до їх повного проведення.

На виконання умов договору ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" поставило покупцю товар на загальну суму 4 942 059,28 грн., що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями та товарно-транспортними накладними. (т. 1 а. с. 23 - 150, т. 2 а. с. 1 - 75).

ТОВ "Невіс" в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснило, в зв'язку з чим у нього перед постачальником виникла заборгованість в розмірі 261 084, 66 грн.

ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології"27.06.2014 р. направив на адресу ТОВ "Невіс" претензію № 27/06-2014 (т. 3 а. с. 11), яка була залишена покупцем без реагування.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного покупцем, заборгованість ТОВ "Невіс" станом на 30.11.2014 р. склала 223 484, 66 грн. (т.3 а. с. 85 - 87).

Покупець в добровільному порядку заборгованість за поставлений та отриманий товар не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ "Невіс" 223 484, 66 грн. - основного боргу, 4745,22 грн. - пені, 569,43 грн. - 3% річних, 22348,46 грн. - штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав їх правомірними, обґрунтованими, та не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, відповідач товар отримав, повну оплату за нього до моменту звернення ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" з позовом до суду не здійснив.

Поставка товару за договором відбулась у відповідності до умов договору, не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковими накладними, специфікаціями та товарно-транспортними накладними.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі на неузгодженість істотних умов договору, в зв'язку з чим він не може вважатись неукладеним, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки договір в судовому порядку не оскаржений, недійсним не визнаний, з моменту підписання виконувався обома контрагентами, що свідчить про факт погодження його умов сторонами.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що позивач безпідставно включив, а суд першої інстанції визнав видаткову накладну №РН-0000371 від 30.04.2013 р. на суму 45605,00 грн., в якій в якості підстави для передачі товару зазначено "рахунок-фактура №СФ-0000290 від 30.04.2013", тобто чітко визначено неналежність цієї поставки до підписаного договору. Крім того, відповідач зазначає, що відносини щодо отримання ним від позивача товару на підставі видаткових накладних №РН-0000751 від 14.08.2013 р. та №РН-0000806 від 23.08.2013 р. не пов'язані із спірним договором. Такі посилання колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно умов договору постачання товару підтверджується видатковими накладними на товар, вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних, в платіжних документах обов'язково зазначається номер та дата укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна №РН-0000371 від 30.04.2013 р. (т. 1 а. с. 137) містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000290 від 30.04.2013 р., який в свою чергу містить посилання на договір №НТДЕТ- 081112 від 08.11.2012 р.; видаткові накладні №РН-0000751 від 14.08.2013 р. (т. 1 а. с. 32) та №РН-0000806 від 23.08.2013 р. (т. 1 а. с. 29) також містять посилання на договір №НТДЕТ- 081112 від 08.11.2012 р. Вказане свідчить про пов'язаність поставки товару за цими документами з правовідносинами, що виникли між сторонами на підставі спірного договору.

Зазначені видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні на партію поставленого за ними товару підписані обома сторонами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, саме використання видаткових накладних під час виконання договорів поставки (купівлі-продажу) підтверджує факт поставки товару, що є загальновідомою практикою між суб'єктами господарювання.

Крім того, як вказує позивач, між сторонами не укладались будь-які інші правочини, що підтверджує безпосередню приналежність спірних видаткових накладних до договору №НТДЕТ- 081112 від 08.11.2012 р. Дане твердження відповідачем не спростовано.

Визнання відповідачем наявності боргу підтверджується здійсненням ним платежів за актом звірки взаєморозрахунків від 27.06.2014 р., на підставі якого позивачем була заявлена до стягнення сума основного боргу.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення покупцем зобов'язання за договором №НТДЕТ- 081112 від 08.11.2012 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 223 484, 66 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. В разі несплати понад 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та штрафу, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та задовольнив позов в цій частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не пред'являв відповідачу пропозицію щодо встановлення обов'язку оплатити, так само як не пред'являв вимогу про оплату переданого товару за накладною, в зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про виникнення у відповідача грошового зобов'язання на день подання позову, спростовується наявними в матеріалах справи листом-претензією № 27/06-2014 від 27.06.2014 р., актом звіряння взаєморозрахунків.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2014 р. у справі №908/3669/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2014 р. у справі №908/3669/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 18.02.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.