Ухвала суду № 42748191, 09.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р.Справа № 537/5993/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.12.2014р. по справі № 537/5993/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправним рішення № 183 від 12.05.2014 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1; зобов'язати Управління пенсійного фонду України м. Кременчуці призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 30 квітня 2014 року.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2014 року задоволено позов.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2014 року та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 до грудня 1993 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Після чого позивач, яка є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та на даний час перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорту для виїзду за кордон. Проживаючи постійно в Ізраїлі, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку. Копією трудової книжки позивача підтверджується наявність трудового стажу, необхідного для призначення пенсії. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено що, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

30 квітня 2014 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення ОСОБА_1пенсії за віком. До заяви представником були додані документи, необхідні для вирішення питання про призначення пенсії, а саме: оригінал довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, копія картки платника податків, копії нотаріально посвідчених довіреності і паспорта, копія трудової книжки, копія паспорта представника, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру представника.

Відповідачем було розглянуто заяву та 12.05.2014 року винесено рішення № 183, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку зі відсутністю документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації місця проживання) в Україні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії, незалежно від того, що виїхав на постійне місце проживання за кордон.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано неконституційним положення п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності ст. ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позивач набув права на пенсію за віком із досягненням пенсійного віку.

Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Обґрунтування відповідачем відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком з мотивів відсутності у нього реєстрації проживання в Україні є таким, що суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.12.2014р. по справі № 537/5993/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Старостін В.В.