Ухвала суду № 42747949, 29.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 р. Справа № 140742/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Гелецького П. В.;

представника позивача - Кожана А. В.;

представника відповідача - Слуцького Т. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоелектронні компоненти і апаратура» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоелектронні компоненти і апаратура» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнаня нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року № 0000932320 та № 0000902320.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем при проведенні перевірки було надано первинні документи, які використовувалися підприємством для підтвердження операцій та слугували основою для бухгалтерського та податкового обліку: видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000902320 та № 0000932320 від 19 березня 2012 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем були надані податковому органу первинні документи належним чином оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також зазначено, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова з 06 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоелектронні компоненти і апаратура» з питань взаємовідносин з ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс-сервіс», про що 21 лютого 2012 року складено акт № 109/23-2/22402549.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, п.5.1 ст.5 пп.5.2.1, п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 68877,00 грн., в тому числі: в 1-ому кварталі 2011 року на суму 68877,00 грн.; ст. 203, ст.215, ст.228 ЦК України, п. 186.1 ст.186, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 49940,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 21569,00 грн., за лютий 2011 року на суму 6518,00 грн., за березень 2011 року на суму 21853,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р. 24 на суму 22059,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 84240,00 грн., березень 2011 року на суму 13819,00 грн.

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем 19 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902320 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 68878,00 грн. (68877,00 грн. - основний платіж, 01,00 грн. - штрафна санкція) та податкове повідомлення-рішення № 0000932320 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 149941,00 грн. (49940,00 грн. - основний платіж, 01,00 грн. - штрафна санкція).

Встановлено, що 01 лютого 2011 року позивачем було укладено договір з приватним підприємством «Авторесурс-сервіс» № 010057, а 01 березня 2011 року позивачем було укладено договір з приватним підприємством «МКМ-сервіс» № ДГ-057, предметом яких є купівля позивачем товарів та матеріалів в номенклатурі, кількості і ціні, вказаних у накладних.

Відповідно до п. 4.1 вказаних договорів доставка товару здійснюється по домовленості між сторонами.

Позивач отримав від ПП «МКМ-сервіс» і ПП «Авторесурс-сервіс» радіокомпоненти згідно видаткових накладних (а.с.14-16) та отримав належним чином оформлені податкові накладні (а.с.11-14).

Оплата позивачем була проведена у безготівковому порядку згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень (а.с.54-57, 60, 141-143). Придбаний товар отримував уповноважений представник позивача згідно виданих довіреностей, що підтверджується журналом реєстрації виданих довіреностей (а.с.146).

В подальшому придбані у ПП «МКМ-сервіс» і ПП «Авторесурс-сервіс» радіокомпоненти позивачем використано у господарській діяльності шляхом продажу ТзОВ «ТЕХС», ЛКП «Львівелектротранс», ПАТ «Промавтоматика» та ін., що підтверджується видатковими накладними (а.с.76, 78, 80, 82, 87, 98, 92, 96, 99, 102, 105, 108, 110, 113, 116, 118, 120, 122, 124, 127, 130, 133, 136, 139), податковими накладними (а.с.75, 77, 79, 81, 83, 84, 88, 90, 97, 100, 103, 106, 109, 111, 114, 117, 119, 121, 123, 125, 128, 131, 134, 137, 205) та довіреностями на отримання товару (а.с.49-53, 85, 86, 91, 95, 98, 101, 104, 107, 112, 115, 126, 129, 132, 135, 138, 203).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на час здійснення позивачем господарський операцій, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ПП «МКМ-сервіс»та ПП «Авторесурс-сервіс» щодо придбання товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності шляхом продажу іншим контрагентам, договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Згідно п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит у відповідності до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт виконання господарських договорів, укладених між позивачем та ПП «МКМ-сервіс» і ПП «Авторесурс-сервіс» підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року в справі № 2а-2737/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 02 лютого 2015 року.