Постанова № 42747854, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/29781/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кондратенко О.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

02.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2006 і до моменту розгляду адміністративної справи відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року адміністративний позов в частині вимог за період з 01.01.2006 по 01.01.2014 року залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року в решті, тобто в частині вимог за 2014 рік, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Враховуючи, що в частині вимог, що стосуються визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідачів здійснити нарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 по 2013 роки (включно), позов залишено без розгляду окремою ухвалою, в межах розгляду апеляційної скарги на постанову суду колегія суддів не переглядає правомірність застосування судом приписів ст. ст. 99, 100 КАС України. Правова оцінка апеляційним судом надається лише обґрунтованості та законності висновків місцевого суду за період вимог позивача в частині розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, починаючи з 01.01.2006 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. У 2006 році позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з липня зазначеного року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що спричинена виконанням робіт по ліквідації наслідків даної катастрофи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам IІI групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Із матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік нарахована позивачу виплачена 24.04.2014 року в сумі 90 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, позивач стверджує, що першому відповідачу, при нарахуванні цієї виплати, а другому - при її проведенні, слід було керуватись, як спеціальними нормами, положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами підзаконного нормативно-правового акту.

Аналізуючи правомірність нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2014 році, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 здійснено тлумачення положень частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, згідно з яким приведені норми слід розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Колегія суддів зауважує, що на час проведення позивачу виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2014 році положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено, що приписи статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Оскільки норми Законів України про Державний бюджет України на 2012 та 2013 роки обмежені в часі лише відповідним роком, у 2014 році на час спірних правовідносин застосуванню підлягали положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, колегія суддів зауважує, що у 2014 році Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість покликання відповідачів на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна проводиться позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, оскільки встановлена нею сума згаданої допомоги була розрахована на виконання бюджетної програми на 2005 рік, у якій були закладені мінімальні соціальні бюджетні гарантії, що не відповідають потребам людини у 2014 році.

Таким чином, у спірних правовідносинах щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», відповідно до якої мінімальна заробітна плата становить 1218 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий суд помилково застосував приписи приведеної норми, визначаючи розмір належної позивачу виплати.

Так, суд першої інстанції виходив із того, що допомога на оздоровлення за 2014 рік має проводитись із розрахунку 5 мінімальних заробітних плат як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Разом з тим, суд безпідставно не врахував те, що з 2006 року позивача віднесено до 1 категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи та встановлено ІІІ групу інвалідності.

За правилами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога інвалідам III групи, до яких відноситься позивач, виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Отже, суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що, однак, не призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що резолютивна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру належної до перерахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення. У решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року змінити, зазначивши у третьому та четвертому абзацах резолютивної частини судового рішення, що нарахування та виплата відповідно проводяться, виходячи з розміру «чотирьох» замість «п'яти» мінімальних заробітних плат.

У решті постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М