КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/17446/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркасон», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:
визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт № 625/26-55-22-01/37118680 від 16.07.2014 р.
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 р. № 105626552201, яким ТОВ «Маркасон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 386 991,00 грн., з них 257 994,00 грн. - зобов'язання за основним платежем, 128 997,00 грн. - штрафні санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 р. № 105626552201. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року - без змін.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Вербена-Н», а тому вважає, що формування ТОВ «Маркасон» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправними. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що позивачем доведено реальність господарських операцій щодо придбання та подальшого збуту отриманого від контрагента товару кінцевому споживачу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Маркасон»:
п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Маркасон» занижено податок на додану вартість за січень 2014 р. на суму 257994,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 16.07.2014 р. № 625/26-55-22-01/37118680 та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. № 105626552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 386 991,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 257 994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128 997,00 грн.
За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 10.10.2014 р. № 10317/10/2615-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. № 105626552201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи, дії по проведенню перевірки протиправними та вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначений п. 79.2 ст. 79 ПК України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірку ТОВ «Маркасон» проведено на підставі наказу від 07.07.2014 р. № 2012 Начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Копія наказу про початок невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2012 від 07.07.2014 р., повідомлення № 550/26-55-22-01 від 07.07.2014 р. отримано під розписку 07.07.2014 р. заступником директора з фінансів ТОВ «Маркасон» Басовою О.М.
Відтак, в цій частини суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки наказ про початок невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2012 від 07.07.2014 р., повідомлення № 550/26-55-22-01 від 07.07.2014 р. отримано під розписку 07.07.2014 р. заступником директора з фінансів ТОВ «Маркасон» Басовою О.М., у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено порушення вимог ст. 79 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної невиїзної перевірки.
За таких обставин, адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт № 625/26-55-22-01/37118680 від 16.07.2014 р. не підлягає задоволенню.
Водночас, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.
Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIVз наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).
За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону, облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).
В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично понесені (сплачені) і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.
Так, з матеріалів справи убачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Вербена-Н».
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено запити від 04.04.2014 р. № 16180/10/26-55-22-04-10, від 26.05.2014 р. № 24437/10/26-55-22-01-10 щодо надання товариством пояснень та їх документального підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з ТОВ "Вербена -Н" за січень 2014 р.
Позивачем, у 10-деннний строк з дня отримання кожного із запитів, надано відповіді: від 30.04.2014 р. № 047/09 (вх. № 23256/10 від 30.04.2014 р.) та від 12.06.2014 р. Я№ 054/09 (вх. № 30297/10 від 13.06.2014 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маркасон" зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.05.2010 р. за № 64996.
В господарській діяльності товариство використовувало складські приміщення у відповідності до договорів: договір суборенди від 16.01.2013 р. № 138; договір оренди від 20.02.2013 р. № 01-02/13-О.
Основним видом діяльності є роздрібна торгівля, що здійснюється через мережу Інтернет. Товариство здійснює свою діяльність з придбання товарів (одяг, взуття, аксесуари, товари домашнього вжитку тощо) для їх подальшої реалізації вроздріб покупцям (фізичним особам) для власного споживання. Така реалізація здійснюється шляхом пропонування товарів до замовлення і придбання на власному веб-сайті Товариства www.modnakasta.ua.
ТОВ "Маркасон" (покупець) та ТОВ "Вербена-Н" (постачальник) укладено договір поставки від 20.12.2012 р. № 20/20-12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний (замовлений) покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, згідно умов даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються у списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються у накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору.
Отже, за умовами вказаного договору позивач отримує від постачальника сформований список та зразки товарів, готує контент (фото та опис) та протягом обмеженого часового проміжку пропонує такі товари до продажу на веб-сайті, де вони можуть бути замовлені покупцями.
Далі, товариство, спираючись на вже здійснені покупцями замовлення, систематизує, формує остаточне замовлення та направляє його постачальнику. Після цього постачальником формується відповідна партія та оформлюються всі необхідні первинні документи. В подальшому товариство оприбутковує товари та організує їх доставку покупцям.
Протягом січня 2014 року позивачем було отримано від ТОВ "Вербена-Н" товару на загальну суму 1 547 961,88 грн., в т.ч. ПДВ - 257 994,00 грн.
В підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вербена-Н» в матеріалах справи містяться, копія договору (а.а32-35 Том 1); Податкові накладні (а.с. 142-249 Том 2, а.с. 1- 59 Том 3, а.с. 178- 237 Том 3, а.с. 1- 54 Том 4); реєстри отриманих податкових накладних за січень 2014 від ТОВ "Вербена-Н" (Витяг із загального реєстру за січень 2014 р.) (а.с. 204-207 Том 1); податкова декларація з податку на додану вартість (а.с. 188-202 Том 1); видаткові накладні (а.с. 208-258 Том 1, а.с. 1- 146 Том 2, а.с. 55- 156 Том 4).
Оплата за договором підтверджується реєстром платіжних доручень по контрагенту ТОВ «Вербена-Н», платіжними дорученнями (а.с. 60-151 Том 3, а.с. 175 Том 4).
Крім того, в матеріалах справи наявний звіт з продажу товарів постачальника за січень 2014 р. (а.с. 40- 103 Том 1), копія штатного розпису ТОВ "Маркасон" станом на 02.01.2014 р. (а.с. 64 Том 1); копія договору оренди нерухомого майна №07/ВС від 07.02.2012р. з ТОВ «Поліграфіст», копію акту приймання-передачі від 20.02.2012 до Договору №07/ВС від 07.02.2012 р., копію договору суборенди № 138 від 16.01.2013р. з ТОВ "Автек-Інвест", копію додатку №1 до договору суборенди № 138 від 16.01.2013р.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, весь товар було замовлено та в подальшому реалізовано кінцевим покупцям.
Зокрема, в підтвердження подальшої реалізації позивачем придбаного товару в матеріалах справи наявні: копію договору про надання послуг №MRSBSI010713 від 01.07.2013р. з ТОВ "Брейн сорс Інтернешнл", копію договору про надання послуг №MRSBSI010713 від 01.07.2013р. з ТОВ "Брейн сорс Інтернешнл", копія додатку №2 до договору про надання послуг №MRSBSI010713 від 01.07.2013 р.; копію договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №1 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №2 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №3 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №4 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №5 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №6 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №6 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р., копію додатку №6 до договору пересилання поштових відправлень та перевезення вантажів № 24052012 від 24.05.2012 р.; замовлення постачальнику № 10549, а також інші замовлення (а.с. 152-174 Том 3); список руху товарів (а.с. 1-222 Том 5).
Натомість висновок податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 р. № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена-Н" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р по 28.02.2014 р., висновками якого встановлено відсутність ТОВ "Вербена-Н" за податковою адресою, у зв'язку із чим направлено запит від 24.03.2014 р. № 1024/7/26-55-07-03 до ОП ГУ Міндоходів у Запорізькій області для проведення заходів фактичного місцезнаходження підприємства. Також в акті зазначено, що на підприємстві відсутні основні засоби, технологічне обладнання та інші виробничі потужності для здійснення фінансово - господарської діяльності. СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалах, які внесені до ЄРДР за № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД - підприємствами, що містять ознаки фіктивних, у т.ч. й ТОВ "Вербена-Н".
Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Проте, зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи, а тому судом правильно не прийнято до уваги акт від 03.04.2014 р. № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена-Н" як належний та достатній доказ у справі.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції позивача з ТОВ "Вербена-Н" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вербена-Н" податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі акту від 03.04.2014 р. № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Вербена-Н".
Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції за наслідками оцінки постанови Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2014 р. у справі № 826/10307/14, якою «апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2014 року скасовано частково. Позов задоволено частково. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з АС "Податковий блок" інформацію про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена-Н", які оформлені актом від 3 квітня 2014 року № 1016/26-55-22-07/38150277 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена-Н" (код ЄДРПОУ 38150277) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року. В решті постанова залишена без змін».
Отже, колегія суддів розділяє висновки суду першої інстанції про відсутність порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Вербена-Н", а тому формування ТОВ "Маркасон" податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.
Суддя: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.02.2015 року.
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.
Судове рішення № 42747820, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 17.02.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/17446/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: