Ухвала суду № 42747744, 03.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2015 рокусправа № 804/8321/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Дробот Є. С. (дов. від 29.12.2014 р.)

відповідача: - Колупаєв О. В. (дов. від 13.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року

у справі № 804/8321/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Універсал»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 року №0000522204,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Універсал» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення «В4» від 18.02.2014 № 0000522204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відображення позивачем в травні 2009 року податкового кредиту, сформованого у зв'язку з придбанням основних фондів та підтвердженого належним чином складеними первинними документами, ніяким чином не призводить до зменшення суми податку на додану вартість, яку платник податків має право включити до складу податкового кредиту за операцією придбання основних фондів. Позивач зазначає, що правомірність формування податкового кредиту за операцією придбання основних фондів підтверджена низкою судових рішень, які встановили безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 986 438,00 грн. До того позивачем в адміністративному та судовому порядку оскаржено податкове повідомлення-рішення №0004771501 від 31.10.2013 про зменшення позивачу від'ємного значення суми ПДВ, а відтак до моменту узгодження податкового зобов'язання у відповідача відсутні правові підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 996 394,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що проведеною перевіркою встановлено перевищення позивачем задекларованого залишку від'ємного значення сум податку на додану вартість (рядок 24 податкової звітності) на 2 996 394,00 грн. Відповідач зазначає, що ним було визначено позивачу не суму грошового зобов'язання, а зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість, внаслідок чого оскарження вказаного у судовому порядку є можливим, проте з одночасним відображенням платником податків суми зменшення залишку від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення зі знаком «-» у рядку 23 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано. Також, відповідач вказує, що позивач не врахував результати перевірки та продовжує декларувати залишок від'ємного значення у декларації з ПДВ, в той час як суми завищення залишку від'ємного значення, які встановлені в ході перевірки, не приймають участі у формуванні податкової звітності по рядку 24 декларації з ПДВ до закінчення судового оскарження.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Консалтінг-Універсал»з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт №188/22-4-16/36207775 від 28.01.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.2, п.2003, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення за грудень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 2 996 394,00 грн., заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року №9087924201 від 17.01.2013.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522204 від 18.02.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 996 394,00 грн. за грудень 2013 року.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу базуються на даних податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року №9087924201 від 17.01.2014, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) №9087921050 від 17.01.2014, акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації за серпень 2013 року №606/151/36207575 від 30.09.2013.

При цьому, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення за грудень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 2 996 394,00 грн., став зазначений вище акт перевірки №606/151/36207575 від 30.09.2013.

У вказаному акті податковий орган зафіксував встановлений факт порушення позивачем п.102.5 ст.102, ст.200 Податкового кодексу України та підпункту 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а сааме: в рядку 21.3 декларації не відображена сума 2 996 394,00 зі знаком «-» та завищено значення рядка 24 декларації на 2 996 394,00 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0004771501 від 31.10.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 996 394 грн.

Отже, приймаючи до уваги зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 996 394 грн. податковим повідомленням-рішенням, податковий орган вважає, що платник податку позбавляється права на врахування означеної суми в податковому обліку наступних періодів незалежно від факту узгодження вказаної суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому наведена норма ст.56 Податкового кодексу України, яка встановлює процедуру оскарження рішень контролюючих органів, не містить будь-яких виключень в частині наслідків такого оскарження в залежності від виду прийнятого контролюючим органом рішення.

За правилами, встановленими в ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів (п. 56.2 - 56.3 ст.56 Податкового кодексу України)

За приписами п.56.5 ст.56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31.10.2013 №0004771501, яка була подана з повним дотриманням строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України. До того ж, 15.11.2013 позивач повідомив відповідача про подання скарги до вищевказаного податкового органу про перегляд податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31.10.2013 №0004771501, а відтак до моменту розгляду скарги вищеозначене податкове повідомлення-рішення вважається неузгодженим.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що після розгляду скарги, поданої до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31.10.2013, про що належним чином повідомив відповідача 19.12.2013.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 відкрито провадження у справі №804/16894/13-а та призначено справу до розгляду. Постановою Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі №804/16894/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31 жовтня 2013 року №0004771501.

Отже, станом на дату складення акту перевірки №188/22-4-16/36207775 від 28.01.2014 податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.10.2013 №0004771501, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 996 394 грн. та яке лягло в основу спірного акту, не було угодженим, тобто не підлягало виконанню, внаслідок чого податковий орган не мав права зменшувати позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 996 394,00 грн. за грудень 2013 року.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про безпідставність зменшення відповідачем залишку від'ємного значення (р.24 декларації) у розмірі 2 996 394,00 гривень по декларації з ПДВ за грудень 2013 року та винесення з цього приводу податкового повідомлення-рішення №0000522204 від 18.02.2014.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі № 804/8321/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко